До Дня Незалежності України Банк Львів презентує проєкт "Герої економічного фронту" – історії клієнтів-підприємців, партнерів та однодумців, які успішно долають всі виклики війни.

Читайте також Нас бомбили літаки, вибухали вакуумні бомби, – переселенець Микола про перші дні пекла у Харкові

"Vesna завжди була суто українським брендом. Я не уявляю себе без українців, без України", – Інна Скаржинська

"Вони з’їли навіть косметику…" – так описує окупантів засновниця бренду косметики Vesnа Інна Скаржинська. Жінка родом з Бучі, жила біля Гостомельського аеропорту. В перші ж години, коли почали бомбити, Інна зібрала дітей і переїхала до Львова.

Ми перебазувалися саме до Львова, тому що в нас уже було тут два магазини. Тоді ніхто не думав, що Буча місяць буде в окупації. Місяць в окупації – вічність. Ми змогли вивезти залишки обладнання лише після звільнення. Наш офіс та лабораторію в Бучі повністю розгромили. Збитки – мільйонні. Не те, що мікроскопи – серветки вкрали. Вони з’їли навіть косметику, – розповіла Інна Скаржинська.

Та українські жінки не звикли опускати руки перед труднощами. Тому бренд косметики Vesnа не лише відродився, а став корисним для українських бійців.

"На новому місці з тих запасів, що були, відразу приготувала сухий шампунь. Першу партію негайно відправили на фронт. Нині доправляємо туди і загоювальні мазі. Війна повністю змінила цінності. З родиною ми інвестуємо у відновлення нашого бізнесу. А кошти, що залишаються, передаємо на дрони та тепловізори", – додала вона.

Інна Скаржинська / Фото Банк Львів

"Якщо війна нас чогось і навчила, так це вмінню дивитися у майбутнє зі спокоєм", – Оксана Сибидло і В'ячеслав Батт

"Коли все почалося, стало ясно: звичної роботи не буде", – згадують засновники простору Wonder Space – Оксана Сибидло і В'ячеслав Батт. Вони заснували фотостудію в період карантину і фактично, від самого початку довелось їм долати чимало труднощів.

"Ми відразу почали перетворювати простір на прихисток. 24 лютого, у четвер ввечері, були готові 30 місць. До суботи вже вся студія була у ліжках та матрацах. Перші дні війни рахувалися за пів року. Дуже швидко в нас опинилося 110 людей. Телефони не вимикалися. Потім вже дізнавалися, що наші номери могли підписуватися як "Нічліг Оксана" чи "Львів Головний", – згадують Оксана та В'ячеслав.

Байдужість не притаманна українцям, – кажуть засновники Wonder Space.

До нас одразу почали приходити львів’яни, які хотіли допомогти. Вони приносили переселенцям продукти і речі – від трилітрової банки огірків до дитячої іграшки. Варто було опублікувати пост у соцмережах – і на ранок біля прихистку вже була машина з подушками, які збирали по навколишніх селах. Це просто неймовірно! В нас завжди були чергові, а на кухні постійно готувалася їжа, – розповіли вони.

Через Wonder Space пройшло більш як тисяча людей і завдяки небайдужості, всі вони мали змогу почуватись у безпеці.

"Вони в нас не рятувалися. Вони тут жили. Ми всі разом – єдина wonder-сім’я. Нині ми знов студія. Дехто з тих, хто мав у нас прихисток, сьогодні є частиною нашої команди. Ми починаємо все з початку. Замовлень, певна річ, набагато менше. Та ми ні про що не жалкуємо. Адже хоч би що сталося, ми так само будемо надихати і творити", – додали Оксана та В'ячеслав.

Оксана Сибидло і В'ячеслав Батт / Фото Банк Львів

"Клієнти нам довіряли в мирний час, тож ми не мали права підводити їх під час війни", – Сергій Волошин

Нові обставини стали викликом і для бізнесмена Сергія Волошина, який є співвласником пральні Crystal – підприємства, яке протягом кількох годин може випрати, висушити, випрасувати, скласти та доставити чисту білизну до готелю, щоб там її могли вчасно замінити для своїх гостей.

"Дуже швидко стало зрозуміло, що пральня матиме ще більше роботи, ніж зазвичай. Готелі були переповнені, відкривалися заклади соціального прихистку. Ми змогли швидко адаптуватися і до збільшення кількості клієнтів, і до ускладнення логістики. Радіус нашого обслуговування був 100 кілометрів, а став 400. Десь на 3 – 4 день російського вторгнення до нас звернулися з новим запитом: прати спецодяг для підприємств критичної інфраструктури", – пригадав Сергій Волошин.

Запаси пральних засобів дуже швидко закінчувалися, а по нові довелося їхати на Київщину, де на той час велися важкі бої.

"Наш постачальник мав головні склади біля Києва, у Василькові. За декілька кілометрів від них ішли запеклі бої. Нам сказали, що склади цілі, сторожі живі, потрібно шукати транспорт і їхати. Ми домовилися з власником вантажівки, щоб забрав 22 тонни наших пральних засобів. Водночас було багато запитів на доставку гуманітарних вантажів на Київщину, тож усе склалося. Зізнаюсь, я дуже хвилювався за водіїв, адже вони їхали й чули постріли, а машина навіть зламалася. Тоді ніхто не думав про перевитрати, адже головне, заради чого люди ризикували – забезпечення безперервного робочого процесу як пральні, так і критичних підприємств у підсумку", – розповів бізнесмен.

Сергій Волошин / Фото Банк Львів

"Зараз серед українського бізнесу немає конкуренції, ми всі, мов нитка з голкою – працюємо заради спільної мети", – Оксана Черепанич

Кожен реагує на стрес по-різному. Оксана Черепанич – засновниця швейної компанії GREHORI TEXTIL зустріла перший день війни з холодним спокоєм.

Я дізналася про війну вранці. Без паніки, я не маю права на неї – це перше, про що я подумала. В мене 4 дітей. У мене 50 співробітників. Я маю їх заспокоїти. Вони розраховують на мене та на мою підтримку, – пояснила Оксана Черепанич.

В мирний час компанія GREHORI TEXTIL шила корпоративний одяг для ресторанів та готелів, а також інший текстиль. Та дуже швидко довелось змінити сферу діяльності.

"Розгорнулася мобілізація. Ставили блокпости. Друзі записувалися в ТрО. Всім потрібен був одяг. Ми почали шити. Безоплатно. З того, що було, навіть із клаптиків. Немає значення, який колір – термобілизна, балаклави, спальники. Щодня до Львова прибували вимушено переселені українці із зон бойових дій. Вони залишали домівки в чому були. Їм ми теж шили найнеобхідніше", – розповіла засновниця GREHORI TEXTIL.

Та щоб бізнес функціонував, потрібно сплачувати податки, комунальні послуги, працівник повинні отримувати зарплатню, а власники – створювати додаткові робочі місця, – підсумовує пані Оксана. Тож усі вільні резерви витратили на закупівлю тканин військового призначення.

З усіх куточків світу нам передавали зразки військового обмундирування. Ми вивчали кожну кишеню, кожну найдрібнішу деталь. Хотіли, щоб наша українська форма була найкращою. Весь березень ми вдосконалювали власні моделі. Нині створюємо костюми, дощовики, футболки, головні убори. З честю вишиваємо на них літери ЗСУ, – поділилась Оксана Черепанич.

Оксана Черепанич / Фото Банк Львів

"Ми маємо бути сильними і вірою та впевненістю заряджати близьких на перемогу", – Анна Тимчишин

Про цінність українського зерна з початку війни заговорили в усьому світі, тоді ще ніхто навіть уявити не міг, що аграріям доведеться збирати урожай, ризикуючи життям. Співвласниця фермерського господарства "Агротем" Анна Тимчишин згадує: "До мене 24 лютого їхали дві машини імпорту добрив. Все зупинилося, ніхто не знав, що робити. Це був повний шок. А ви ж знаєте, як кажуть у нас в сільському господарстві – один день весь рік годує. Продовольча програма країни – це також важливий фронт, бо і солдати, які воюють, мають щось їсти. І діти, і біженці – теж".

Тому питання виїхати з України взагалі не піднімалося, каже пані Анна. А навпаки, вирішувалась доля урожаю, який треба було зібрати, висушити, зберегти, а потім – продати, налагодити експорт.

Коли на твоє засіяне поле падає ракета, вирву від якої так повністю і не засипала земля з 30 самоскидів – ти не відступаєш. Думаєш: добре, що нікого з працівників не було в той час у полі, добре, що приземлилася тут, за 2 кілометри до першої сільської хати. Ми не здаємося, такі ситуації не ламають наш дух, – зазначила Анна Тимчишин.

Підтримка всього світу надавала сили працювати та залишатися на своєму фронті.

"Я рада, що німецька міністерка пані Шульце приїхала саме до нас. Я могла з перших вуст, як власниця невеликого господарства, розповісти, скільки всього важливого мусять вирішувати українські фермери. Кожен має бути на своєму місці. Там, де він компетентний, там, де його праця наближатиме нас до перемоги. Звідки брати енергію для праці, коли навкруги війна, сум і сльози? Я беру її у полі – від землі, від сонця, від неба. З очей найрідніших", – додала бізнесвумен.

Анна Тимчишин / Фото Банк Львів

"Ми можемо сміливо дивитися війні в обличчя, бо знаємо, що переможемо. Приклад для мене – наші хлопці та дівчата на передовій. Вони не бояться нічого", – Тарас Демкура

Війна залишила тисячі сімей без житла – обкрадені, розбомблені, спалені, обстріляні будинки, в які вже ніколи не повернуться власники. Засновник компанії Budmall Center – Тарас Демкура.

За 30 років бізнес-кар'єри я пережив щонайменше 4 кризи. Звичайно, на війну майже ніхто з нас не чекав. Але досвід привчив бути антикрихким та адаптуватися, – поділився Тарас Демкура.

Коли є за що боротися, з’являються і нові ідеї.

"В Україні почалися бойові дії. Тисячі вимушених переселенців гуртувалися по спортзалах у некомфортних умовах. Потрібно було шукати швидке рішення тут і зараз. Модульні будинки – ідея, яка розв’язує цю проблему. Щоб їх звести, не потрібен дозвіл на будівництво. Треба лише згода власника вільної ділянки, а їх вистачає навколо будь-якого міста", – розповів він.

Українські виробники модульних будинків вирішили об’єднатися та вже створили цілий галузевий кластер.

"Кластер зможе гідно представляти Україну на світових майданчиках. Українське – це сучасне та якісне. Нашу продукцію вже купують у Британії і Нідерландах. Чому не збільшувати масштаби? Нині ми створюємо нові робочі місця та платимо податки державі. Ми – на економічному фронті. Всі працюють з подвійною мотивацією", – зазначив Тарас Демкура.

Тарас Демкура / Фото Банк Львів

Україна продовжує боротьбу: на передовій, в безкрайньому небі, на Чорному морі, на колосистому полі, в кожному селі та в місті. Ми обов'язково виженемо ворога зі своєї рідної землі, а доти кожен з нас має бути на своєму фронті та працювати задля спільної мети – задля перемоги!

Банк Львів нагадує, що підтримати героїв економічного фронту можна відвідавши їхні заклади та скориставшись їхніми послугами. Тож підіймаймо українську економіку разом!