Мирна угода з Україною наближає крах Путіна

1). Росія продовжує окуповувати ту територію, яка зараз зайнята, тобто те, що контролювалося на 23 лютого + те, що захоплено під час наступу на сході України. Юридичний статус – такий, як був у "республік" до війни, тобто ніхто, крім Росії, не визнає ні незалежності, ні того, що це є частиною Росії.

Читайте Путінські плани щодо захоплення всієї України руйнуються

Що в угодах

2). Україна відмовляється від вступу до НАТО, але зберігає одержане озброєння + ніяк не обмежується її право озброюватися далі.

Іншими словами, заморожується приблизно те, що є на карті зараз (Росія виводить війська з-під Києва та Чернігова та, можливо, Херсона). В угодах буде також багато різних явно нездійсненних для кожної зі сторін пунктів, як було в мінських угодах. Або, цілком можливо, взагалі не буде жодної всеосяжної угоди, просто заморожування.

Перспективи в цьому випадку приблизно такі:

В ідеальному (із реалістичних) варіанті Україна отримує "план Маршалла" – масштабну допомогу США, ЄС та Великій Британії. "План Маршалла" може бути популярнішим за військову підтримку в країнах – це ж великою мірою допомога власному бізнесу. Можна очікувати швидкого та сталого розвитку – як у Німеччині чи Японії після Другої світової.

Важливо З моргів партіями вивозять тіла російських окупантів

Кремль влаштовує саботаж України

Це не означає, що перспективи безхмарні. До зміни режиму Путіна в Росії продовжуватиметься те саме, що було раніше – саботаж розвитку України. Підконтрольні Росії території максимально використовуватимуться для цього. Після зміни – хто знає, зміни можуть бути різні.

Угода, умови якої озвучила Україна, є провалом Путіна / Фото Getty Images

Проте частина санкцій залишатиметься і після висновків (якщо це колись станеться), а частина – так і взагалі залишиться назавжди. У будь-якому разі основний вихід з-під санкцій і необхідні зміни почнуться після відходу Путіна – я вже описував кілька днів тому, яка там неприємна розвилка, два "кластери сценаріїв".

Мирна угода, звичайно, наближає відхід Путіна – бо інакше як провал вона не сприйматиметься, у тому числі й усередині "ближнього кола". Але й переоцінювати роль такого провалу не варто – Хрущов протримався рік після Карибської кризи, після чого вирушив під домашній арешт до самої смерті, але Хусейн після поразки у війні 1991 року утримав владу (і втратив її в результаті війни, ніяк з першою не пов'язаною).

Інша річ, що поки що Путін залишається при владі, навіть мінімальні реформи – на кшталт скасування де-факто воєнного стану – малоймовірні.

Також цікаво – Окупанти тікають від ЗСУ і називають себе "позорными крысами"