“Для нас це така своєрідна перша спроба поєднати пам’ять про попередні покоління, покоління, які були в набагато гірших умовах, жили, і не те, що не мали можливості мати свято в своєму житті, але й не мали можливості куска хліба. І поєднати це з сучасними поколіннями”, - сказала заступник директора музею "Меморіал пам'яті жертв Голодомору" Леся Онишко.
Діти власноруч витинали із паперу ялинкові прикраси, із серветок виготовляли ляльки-мотанки. Та головною прикрасою ялинки в цей день став "миколайчик".
““Миколайчики"- це такі традиційні коржики були. Ну взагалі культура українців зав’язана на таких хлібопекарських виробах. От "миколайчики", як правило, випікалися до Миколая, але коли в обіході селян потрапив папір, тоді таких "миколайчиків"вирізали просто з паперу”,- розповіла народна майстриня Людмила Проценко.
А у скриньці для Святого Миколая малеча залишала листи. Втім побажання були не лише для себе - іграшки, солодощі, лижі - а й для дітей, які колись помирали з голоду.
“Я хотів побажати їм, щоб вони були здорові, щоб в них був одяг нормальний, щоб вони мали що їсти, пити, щоб мали гарні хати, і щоб не були такі скупі люди, як були колись”, - сказав Михайлик.
Згідно з церковними переказами, покровитель дітей Миколай був монахом, а потім архієпископом. Ще замолоду безкорисливо робив добро.
“Прославився він тим, що робив добрі справи, що його одна рука не знала, що робить інша. Це Євангельський приклад. Щоб і ми, християни, так само поступали, роблячи добро, не робити піару з того, афішування з того, він робив це таємно, дуже багато поміг, але мало хто знав, що це він зробив”, - розповів священик Анатолій Тесля.
Свято Святого Миколая дає початок Різдвяним святам. За словами церковнослужителів, з цього дня послаблюється піст, починаються колядки й подарунки. Свята триватимуть до початку лютого і закінчуються Стрітенням.