Згідно з традицією, цей день відзначали наші пращури в період найкоротших днів року, коли люди сумували за сонячним промінням.
“Щоб люди не забували, що те, що є в нашому оточенні, все минає, і частина сонця є в кожному з нас, і завдяки цьому святу люди згадують, що кожен має тепло, любов і добро в собі, і плюс козаки вважали, що чуб у них - це промінчик сонця і надихає їх на нові звершення”, - сказав викладач мистецтва бою "Гопак" Тарас Лемешко.
Аби вберегтися від зимової депресії, юні козаки виконували гопак та демонстрували вміння володіння зброєю. У діло пішли шаблі, палиці та батоги.
Найвправніший козак, який переміг у всіх конкурсах, мав змогу наблизитися до сонця. Символічним сонцем з давніх-давен називали круглу випечену паляницю Калиту. Та дістатися до неї не так просто. Переможець мав дострибнути до Калити і відкусити шматочок сонця. Зробити це міг найспритніший та найсміливіший.
“Мені подобаються всі історичні постаті, бо всі вони гетьмани українські, козаки - це були вільні люди, сміливі, сильні, і однаково вони любили Україну і були сильні духом, тому всі вони мені дуже подобаються і я рівняюся на них”, - сказав Степан (володіє мистецтвом бою "Гопак").
Викладачі "Гопака" кажуть, таке мистецтво бою сьогодні цікавить дедалі молодших юнаків та дівчат. Адже це допомагає тримати себе у хорошій фізичній та психологічній формі.