Суєта в іспанській Сеуті: чи є щось, що вказує на організацію міграційної кризи ззовні?

У 2025 році The Telegraph, із посиланням на Європейську Комісію та джерела у розвідках західних країн, випустив розслідування про те, як кремлівські військові спільно з лояльним лівійським генералом Хафтаром організовують авіаміст для перекидання мігрантів з Африки до Білорусі. Про це пише Дмитро Корнієнко.

Міграційні кризи сварять країни ЄС

Особливість ідеї створення мігрантських криз полягає в тому, що незалежно від того, де вони виникають, це впливає на весь Євросоюз. Причому не тільки соціально та безпеково, тобто через переміщення цих мігрантів углиб країн Європи, але й, що головне, – політично, оскільки це посилює тези правопопулістських партій, які в більшості країн Європи поточні уряди визначають як загрозу. Для України важливо, що ці партії переважно лояльні до Кремля або навіть мають із ним залежні відносини.

І хоч уряд Іспанії вже відзвітувався, що залучив армію та депортував назад із Сеути в Марокко близько 48 тисяч осіб, Мадрид отримав цілий перелік критичних заяв від країн Європи: Австрія звинуватила Іспанію у створенні загрози для всього ЄС, прем'єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що Іспанія має якнайшвидше відновити контроль, це саме заявило й МЗС Нідерландів. Найбільш різкі заяви зробила Джорджія Мелоні, закликавши призупинити Шенген з Іспанією. Цю ідею підтримала й Фінляндія.

Чому така реакція? 

Бо незалежно від того, як швидко Мадрид локалізує кризу, політичний і, що головне, електоральний ефект, вже відбувся, особливо на тлі близьких виборів у Польщі, Франції, проблем у Мелоні, місцевих виборів у Німеччині. І саме в цьому полягає дієвість для Кремля такого інструменту створення криз на тлі раніше допущених країнами Європи помилок.

Участь Кремля у міграційній кризі в Іспанії

Прямих доказів, що саме Кремль стоїть за організацією кризи, немає, хоча напередодні Марокко та Кремль мали контакти, узгодивши постачання палива з цієї африканської країни.

Але попри те, що Кремль "за руку не спіймали", країни превентивно розуміють, хто міг зіграти свою роль. Так, Латвія оперативно закрила кордон з Білоруссю через "гібридні міграційні загрози", ймовірно, очікуючи, активізації атак, як в Іспанії.

Також опосередкованим свідченням залученості Кремля до організації кризи є підготовлена інформаційна кампанія. Так, очільник МЗС України заявив, що кремлівська мережа випустила понад 1500 матеріалів на цю тему через російські мережі Pravda та RT.

Щоб розуміти, на кого це було орієнтовано: 46% матеріалів були іспаномовними, 21% – англомовними, 8% – німецькомовними, 5,4% – франкомовними, 3% – італійськомовними, також данськомовними, чеськомовними, польськомовними тощо.

Тож участь Кремля в розпалюванні ефекту від кризи беззаперечна – питання лише, чи він просто "скористався" ситуацією, чи був організаційно залучений. Така кількість матеріалів за короткий проміжок часу, ймовірно, може свідчити щонайменше про наявність інформації щодо можливості цих подій заздалегідь.

Фактор прем'єра Санчеса та енергетика ЄС

Наближається 2027 рік, коли повною мірою запрацюють рішення про відмову від кремлівського газу/СПГ, а Іспанія є одними з енергетичних воріт з Африки в Європу. Саме через неї планується нарощування імпорту газу з Африки, щоб компенсувати відмову від московського. 

ЄС працює над проєктом, який Кремль намагається зірвати. Це Trans-Saharan Gas Pipeline на 30 мільярдів кубометрів газу на рік. Алжир оперативно розпочав підготовку до розширення інфраструктури.

Важливе місце в цьому проєкті відіграє поліпшення відносин ЄС з Алжиром, на тлі чого відбулося поліпшення відносин й Іспанії з Алжиром. При цьому є ознаки погіршення відносин Алжиру з Кремлем, хоч ця африканська країна є давнім союзником Росії.

При цьому Марокко не зацікавлене в поліпшенні відносин між Іспанією, ЄС та Алжиром і тому радше зацікавлене у зриві цього процесу шляхом урядової кризи в Іспанії. 

Зірвати процес диверсифікації постачання газу до ЄС є і метою Кремля. Загальмувати цей процес можна через урядову кризу в Іспанії, яка виграла б час, щоб, ймовірно, Кремль дочекався сприятливішої політичної кон’юнктури у Франції.

На тлі того, що корупційні скандали довкола прем’єра Іспанії Санчеса не вщухають (урядова криза, проблеми з парламентським контролем, фактор конфлікту з Трампом), такі події, як у Сеуті, – це небезпечні для Санчеса камінчики, які кладуть "на хитку гору" саме в момент, коли Санчес таки ухвалив своє вкрай критиковане суспільством рішення щодо мігрантів. Тобто ефект від кризи в Сеуті від цього ще більший.

Прямих доказів, що Кремль організував кризу, немає, але це не означає, що він цього не робив. Оскільки характер поведінки, інтересів, час, швидкість спекуляції та її стиль вказують на можливість його залучення до створення кризи. 

А спекуляція на кризі – доведений факт, і лише його вже достатньо, щоб говорити про гібридну атаку з боку Кремля.