Путін уже 16 разів переносив дедлайн: чому Росія не може захопити Донеччину

Для Росії захоплення всієї Донеччини має не тільки військове, а й величезне політичне значення. Кремлю потрібен результат, який можна було б показати росіянам як перемогу і яким можна було б спробувати виправдати широкомасштабне вторгнення. Саме тому зараз до оборони цього напрямку прикута така велика увага. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Україна Донеччину не здає

Я б не став надто детально розбирати повідомлення про те, які саме сектори отримують ті чи інші корпуси або де проходитимуть конкретні зони відповідальності. 

Значно важливіше інше.

На Донеччину призначають сильних командирів, серед яких Андрій Білецький і Денис Прокопенко. 

Логіка цього рішення зрозуміла: Україна не збирається відмовлятися від підконтрольної частини Донецької області й не погоджується з планами, які передбачали б виведення наших військ із територій, які ми зараз контролюємо. 

Завдання цих командирів – організувати оборону і зламати російські плани.

Російські дедлайни постійно зсуваються

При цьому треба подивитися, як Росія виконує власні плани.

Строки захоплення Донецької області переносили вже в шістнадцяте.

І за нинішніх темпів російського просування я не бачу можливості виконати це завдання ані до кінця літа, ані до кінця року. 

Російський наступ має переважно "м'ясний" характер. 

Ми не бачимо глибоких оперативних охоплень, які дозволяли б противнику швидко руйнувати нашу оборону і виходити на значні території.

Так, росіяни використовують інфільтрацію малими групами.

Ми бачили, наскільки небезпечною може бути така тактика, зокрема під час історії з Добропільським виступом.

Але навіть у таких випадках противнику не вдалося захопити настільки великі території, щоб говорити про стратегічний прорив.

Путіну потрібна картинка перемоги

У цьому і полягає фундаментальна проблема Кремля.

Путін поставив політичну мету, але російська армія має виконувати її військовими засобами, які не дають потрібної швидкості.

Росія може кидати дедалі більше людей у штурми.

Може намагатися просочуватися малими групами.

Може тиснути на різних ділянках фронту.

Але якщо після цього доводиться знову і знову переносити строк виконання головного завдання, це вже саме по собі багато про що говорить.

Чи означає це, що загрози немає

Ні.

Я б узагалі не радив переходити від паніки до іншої крайності й говорити, що Росія нічого не може.

Війна триває. Противник має ресурси і продовжує наступальні дії.

Так само теоретично не можна виключати нових російських сценаріїв на півночі України.

Але коли ми говоримо про можливий новий наступ на Київ, треба виходити не з гучних заяв, а з наявності військ.

На сьогодні достатнього угруповання на Київському чи Чернігівському напрямку немає.

Значно реалістичнішим потенційним сценарієм може бути спроба створення так званої буферної зони на Чернігівщині.

Якщо Росія почне перекидати туди війська, тоді ситуацію потрібно буде оцінювати заново.

Але поки головна російська ставка – Донеччина.

І саме там зараз добре видно різницю між політичними бажаннями Путіна та реальними можливостями його армії.

Якщо строки виконання одного й того самого завдання доводиться переносити вже шістнадцять разів, проблема явно не в календарі.