Український наступ на Лиманському напрямку закінчився: що буде далі

Станом на вечір 11 листопада російське командування в цілому змогло стабілізувати ситуацію на цьому напрямку завдяки завершенню активного етапу наступальних дій ЗСУ на північ від Лимана. Українські підрозділи продовжували закріплюватися на досягнутих рубежах у смузі 20 ЗВА, проводячи спорадичні наступальні бої на окремих ділянках для покращення свого тактичного положення. Крім того, вони продовжували контратаки в смузі російської 25 ЗВА, аби відтіснити підрозділи безпосередньо від міста Лиман. Про це пише Костянтин Машовець.

Запеклі бої тривають

Поточна ситуація на Лиманському напрямку характеризується досить запеклими боями в тактичній зоні вздовж річки Чорний Жеребець на ділянці від села Макіївка до села Торське, а також у районі великого лісового масиву на схід і південний схід від міста Лиман, безпосередньо поруч із річкою Сіверський Донець з півночі. 

Наразі можна стверджувати, що українське командування оперативно майже повністю усунуло загрозу Лиманському району оборони ЗСУ з півночі та північного заходу, витіснивши війська (сили) російської 20 ЗВА з міжріччя річок Нетриус і Чорний Жеребець, на північ від Лимана. Також українцям вдалося дуже ускладнити командуванню російської 25 ЗВА проведення будь-яких наступальних дій у напрямку Лимана в майбутньому. 

Понад те, ситуація для противника в смузі його 25 ЗВА, ймовірно, продовжує розвиватися, хоч і досить повільно, але стабільно у негативному для нього напрямку. Однак очевидно, що ще дуже рано говорити про повне та кінцеве усунення загрози для всього Лиманського району оборони ЗСУ.

Як ситуація розвиватиметься далі: сценарій перший

Щодо подальших перспектив розвитку ситуації на Лиманському напрямку, я б виділив низку тактичних та оперативно-тактичних факторів.

Зокрема, досягнувши річки Чорний Жеребець на досить широкому фронті в смузі російської 20 армії, українське командування, очевидно, отримало можливість, скажімо так, "подумати" про створення (або радше відновлення) власного тактичного плацдарму на її східному березі.

Понад те, у цьому випадку українці тепер можуть діяти не на широкому фронті, як це було під час ліквідації плацдарму противника у смузі 20 ЗВА, коли ЗСУ мусили це робити з цілком об'єктивних причин. Тепер можна зосередити свої зусилля на одній-двох відносно вузьких ділянках. Що, своєю чергою, дозволить ефективніше сконцентрувати українські сили та засоби. Головне тут – обрати найбільш вдалу та зручну ділянку(и) і момент для початку активних дій.

Другий варіант розвитку подій: відтиснути росіян далі

Іншим альтернативним варіантом подальших дій ЗСУ на Лиманському напрямку, очевидно, може бути сценарій, подібний до попередніх наступальних дій українських військ у смузі російської 20 ЗВА. Йдеться про поступовий, але наполегливий тиск з флангів на плацдарм 25 ЗВА, який майже повністю покритий досить  щільним лісовим масивом на схід від Лимана. Це може змусити командування російської 25 армії відвести свої підрозділи на схід від цього лісу, спочатку за дорогу Зарічне – Ямпіль, а потім, власне, за річку Чорний Жеребець.

Принаймні два очевидні фактори можуть сприяти цьому варіанту. А саме – наявність дуже складних, навіть на тактичному рівні, умов для повноцінної логістики російських частин і підрозділів, що діють у цій лісовій місцевості (фактично, у більш-менш значних обсягах це вже можна здійснювати лише однією дорогою, добре відомою українському командуванню, що веде безпосередньо від села Торське до лісової місцевості на західному березі річки). А також – досить активні (і небезуспішні) спроби українських підрозділів просунутися у напрямку Зарічне – Ямпіль, у поєднанні з утриманням позицій безпосередньо в самому Ямполі.

За таких умов рано чи пізно командування російської 25 ЗВА просто не матиме іншого вибору, окрім як вивести свої підрозділи з цього напівзаблокованого плацдарму, який, до того ж, дуже складно і важко забезпечити. Інакше вони просто втратять навіть мінімальний рівень боєздатності з "не залежних від них причин".

Третій сценарій: підготовка до оборони

Третій варіант для українських військових – залишити все "як є" і підготуватися до подальшої оборони. Тобто закріпитися на досягнутих рубежах і позиціях, одночасно й поступово "зачищаючи" усі залишкові дрібні піхотні групи російських інфільтрантів у своєму тактичному тилу. Водночас переспрямувати власну оперативно-стратегічну увагу на інші, більш проблемні напрямки.

Як на мене, таке рішення може призвести до того, що противник, стабілізувавши ситуацію на цьому напрямку, з часом знову спробує перейти до активних наступальних дій, оскільки він повністю усвідомлює ступінь впливу цього напрямку на свою головну оперативно-стратегічну ціль – Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Оперативний зв'язок подій на Лиманському напрямку (на ділянках Лиман – Слов'янськ та Лиман – Ізюм) з розвитком подій безпосередньо на Слов'янському напрямку – очевидний.

Не випадково командування російського УВ "Захід" свого часу зосередило відразу дві зі своїх трьох армій, які є у його розпорядженні, саме на Лиманському напрямку.

Українське командування перед важким вибором

Поки що українське командування на Лиманському напрямку з низки причин має оперативну ініціативу. Однак наразі, об'єктивно оцінивши ситуацію, варто зазначити, що йому поки не вдалося повністю вирішити проблему загрози Лиманському району оборони ЗСУ. Передові позиції противника все ще за 4,5 – 5 кілометрів від міста. 

Тому тепер перед українцями постав цілком очевидний вибір – зупинитися на досягнутому, свідомо віддати противнику ініціативу і перейти в оборону на всьому цьому напрямку, або спробувати довести операцію "Вівальді" до її логічного завершення. Іншими словами, витіснити війська обох російських армій за річку Чорний Жеребець. Або навіть замахнутися на ще більше і спробувати створити власний плацдарм на схід від цієї річки.

Мені зараз важко сказати, яке саме рішення ухвалить українське командування відповідного рівня, оскільки факторів як "за", так і "проти" всіх цих варіантів подальших дій є "вагон і малий візок". Починаючи з наявності відповідних боєздатних сил і засобів на цьому напрямку, закінчуючи оперативною ситуацією на інших напрямках і загальною стратегічною ситуацією у всій війні. 

Але стосовно цього вибору одне сказати можна вже зараз – затягувати з прийняттям такого рішення не варто.