Планів у росіян багато, можливостей для реалізації – ні

Насамперед хочу зазначити, що для російських окупантів до кінця року є як основні завдання до виконання, так і другорядні.

Читайте також Путін почав активно роздавати землі в Криму: що це означає

До основних завдань належать захоплення: Курахового, Покровська, Торецька та Часова Яру. При чому – саме в такій послідовності, хоча за пріоритетністю Покровськ – №1.

До другорядних завдань належать:

  • зріз Роботинського виступу та відкриття Оріхівського спрямування;
  • інтенсифікація напряму на Гуляйполі;
  • активізація Времівського спрямування;
  • вихід на лівий берег річки Оскіл;
  • розсічення Лимансько-Куп'янської осі.

При цьому очевидно, що сил та засобів на виконання всіх основних і навіть другорядних завдань до кінця року в окупантів не вистачає, а впевненості у перевазі на фронті у 2025 році – немає.

Про відсутність такої впевненості говорить хоча б факт низки указів Владіміра Путіна про збільшення чисельності армії, а потім – про збільшення кількості призовників. Зауважу, що такі дії Путін робить не вперше. Він часто збільшує кількість армії після провалів на фронті.

Вугледар не дав росіянам вирішальної переваги

Але хіба ситуацію в зоні бойових дій в Україні зараз можна назвати провалом? Війська продовжують рух, захоплений Вугледар, хіба ж це не успіх? Ось в тому то й річ, що ні в стратегічному, ні в оперативно-тактичному сенсі – ні.

Зауважте Саудити можуть згубити Путіна

Станом на нині, російські окупанти з початку 2024 року не досягли жодного оперативно-тактичного рівня успіху. Всі ті, про які з пафосом та придихом заявляє російська пропаганда та перелякана західна преса, мають здебільшого тактичне значення.

Навіть Вугледар, про якого стільки розмов із домішкою апокаліптичних сценаріїв, не дає окупантам будь-якої вирішальної переваги, за винятком можливості відновити залізничне сполучення через Волноваху. На свій страх та ризик.

Куди далі рухатиметься противник

Так, після Вугледару, який вимотав і виснажив російських окупантів, вони намагатимуться рухатися на Богоявленку та Новоукраїнку. Однак це етап досить довгострокових боїв у полях. Противник хоче швидкої перемоги зі спектра основних завдань. Але це точно не Покровськ, для наступу на який має бути сформований південний фланг, а станом на сьогодні навіть не закрита лівобережна кишеня по річці Вовча.

Крім того, Селидове – як кістка в горлі у ворога на Покровському напрямку. Бої за нього для росіян стануть не менш виснажливими, ніж за Вугледар.

У Торецьку для окупантів бої проходять зараз у набагато складніших умовах, ніж це було на самому початку наступу на агломерацію, коли штурмові підрозділи буквально просочувалися до міської забудови.

Актуально Чому ми не змогли відстояти Вугледар?

Тепер, крім боїв у міських умовах, присутні промислові зони, ландшафтно-рельєфні особливості та інші перепони. Торецьк виснажує ресурс ворога, так само як це робив Вугледар чи Авдіївка.

Та найболючішою темою для окупантів стає Часів Яр, наступ на який окупанти розгорнули одночасно з наступом на Авдіївку, у жовтні 2023 року. Вони досі оббиваються на лівому березі каналу, втрачаючи до роти за добу у спробі прорватися на правий берег.

Дуже схожа ситуація, до речі, у Вовчанську, що на півночі Харківської області. Адже там росіяни не лише за 2024 рік не розширили "успіх", а й втратили контроль над Агрегатним заводом.

Все вказує на те, що за досить скромного набору цілей, жодного обласного центру в списку противника – немає. Окупанти не мають можливості впевнено реалізувати свої цілі, при цьому маючи тотальну кількісну перевагу в зоні бойових дій – понад 550 тисяч осіб. А це натякає на явне виснаження ударних та наступальних можливостей.

Ні, у 2024 Росія не зупинить наступ. Однак все, що відбувається, натякає на те, що у 2025 році вона не зможе не те щоб наступати приблизно в такому ж темпі, а й навіть утримувати захоплені території.