Росіяни мали беззаперечний козир

Вирішальна битва за Вугледар розпочалася не 20 вересня 2024 року, коли передові підрозділи російських окупантів по трасі 0532 впритул підійшли до східної частини міста, а набагато, набагато раніше. Січень 2023 – початок наступу на Новомихайлівку та формування північного флангу з виходом через Костянтинівку на трасу 0532.

Читайте також Чому нації Східної Європи ніколи до кінця не зрозуміють українців

9 місяців тому російські військові розпочали наступ, метою якого був вихід на трасу 0532 і, фактично, до Вугледару. Саме тоді битва і почалася.

Ворог мав кількісну перевагу в особовому складі, техніці, артилерії, але ключову роль зіграла авіація. Домінування тактичної авіації у повітряному просторі та відсутність ефективної протидії призвели до того, що лінії оборони, рубежі, позиції щодня засипалися не лише реактивними снарядами та ствольною артилерією, а й КАБами та НАРами.

9 місяців окупанти методично перемелювали наші позиції та повзли до своєї мети, до 0532. Вони втрачали десятки тисяч солдатів, тисячі одиниць техніки, але мали незаперечний та дієвий козир – авіацію.

Коли почалася генеральна битва за Вугледар, місто буквально стирали з землі цілодобовими ударами "КАБ". Вугледар став епіцентром застосування цих засобів ураження. Утримання жодної з локації у місті не уявлялося можливим при настільки інтенсивних ударах 250, 500 та 1500 кілограмовими бомбами.

За якої умови ми б могли відстояти Вугледар

Чи змогли б відстояти Вугледар? Так. Якби російська авіація виявилася недієздатною і боялася б сунутися в наш повітряний простір, або частина її бойових літаків, наприклад "Су-25", просто фізично не змогли б долітати до лінії зіткнень. Якби російським літакам довелося злітати з авіабаз на території Росії за межами 300-кілометрової зони від кордону з Україною, то 80% ударних засобів, залучених в українському повітряному просторі, просто б до нього не долітали.

Актуально Вугледар був оборонною фортецею: де тепер наступатимуть росіяни

Можливість оперування в такому радіусі залишалася б в основному в "Су-34" і "Су-35", при цьому, з неповним бойовим навантаженням.

Якби окупанти втратили 80% підтримки своєї авіації, то зараз ми б обговорювали не окупацію Вугледара, а те, як росіяни успішно збагачують своїми тілами Калинівський кар'єр або як загрузли біля Широкої Балки.

Але, з усім відомих причин, цього не сталося, а безкарне панування ворожої тактичної авіації триває.