Навахо – шифр, який неможливо зламати: секретні прийоми США під час Другої світової війни

Японська розвідка мала дуже добру мережу інформаторів. Та й чимало криптографів Імперії Висхідного Сонця раніше здобули освіту у Штатах, досконало володіли академічною та розмовною англійською і доволі легко ламали послання противника.

У минулому випуску Їв у полоні жуків та терпів катування: яким насправді було життя Джона Маккейна

Здавалося, що планувати військові операції в таємниці взагалі неможливо. Проблему вирішили несподівано. За допомогою навахо – племені, яке десятиліттями зазнавало дискримінації від американського уряду.

Хто такі навахо

Навахо – найчисленніший індіанський народ Північної Америки, історія якого сягає ХІ століття. Віками їхньою візитівкою були ткані вироби і прикраси зі срібла. Також навахо займалися землеробством і скотарством. У ХІХ столітті у розмірений ритм життя тубільців втрутилися американські колоністи. Навахо опинилися в резерваціях в межах штатів Арізона, Нью-Мексико і Південна Юта. Самі ж навахо називають ці території "землею між чотирма священними горами".

Американський уряд значну увагу приділив освіті молодого покоління навахо, адже вона була одним із факторів асиміляції. Дітей забирали зі сімей і силою намагалися витерти з їхніх душ все, що нагадувало рідну індіанську культуру. Їм забороняли спілкуватися рідною мовою, а за непослух жорстоко карали.

"Мого батька покарали. Його прикували у підвалі лікарні. І залишили там на три дні на хлібі і воді", – пригадала історикиня, донька шифрувальника навахо Зонні Горман.

Особливості мови навахо

За іронією долі, якраз самобутність навахо допомогла Сполученим Штатам у Другій світовій. Мову, яку так вперто намагалися викоренити, зачисляють до десятки найскладніших у світі. До війни вона мала лише усну форму. Письмового варіанту просто не існувало. Труднощів додавали 4 тональності мови навахо.

В англійській, наприклад, такого немає. Ми можемо говорити різним тоном і все одно зрозуміємо один одного. А в мові навахо інтонація вирішує все. Ти справді маєш вимовити слово саме так, бо інакше воно буде означати щось інше,
– пояснив професор історії, Університет штату Арізона Пітер Іверсон.

Ще одна особливість лексики навахо – відсутність запозичень з іноземних мов. Попри те, що предки навахо перетнули майже весь північноамериканський континент і контактували з іншими племенами, домішок у свій говір вони майже не додали. Запозичили лише декілька іменників з іспанської та англійської.

Що відомо про Філіпа Джонстона

Усе це зробило мову навахо унікальним матеріалом для створення секретного коду, якого так гостро потребували військові США. Ідею запропонував американський інженер-будівельник Філіп Джонстон.

Філіп Джонстон / Архівне фото

Джонстон був сином місіонерів і дитинство провів у резервації навахо. У 1942 році, прочитавши статтю про військову безпеку, він задумав створити код на основі мови індіанців. Філіп продумав концепцію і відвідав табір морської піхоти США Елліот поблизу Сан-Дієго. До пропозиції там поставилися скептично, однак дали чоловікові шанс.

Формування нового загону радистів

Тоді Філіп завербував 4 навахо і вже з ними повернувся у табір морпіхів. Індіанців розсадили по різних кімнатах і попросили передавати одне одному повідомлення. Чоловіки впоралися із завданням блискавично, чим вразили військову верхівку ВМС. Серед навахо негайно почали набирати рекрутів.

Шифрувальники навахо / Дивіться фото Our World War II Veterans

До нового загону радистів вербували навахо віком від 16 до 35. Хоча дехто приписував собі додатковий рік або віднімав кілька зайвих. Адже зовсім не кожен мав офіційні документи. Навахо відправляли у військовий навчальний центр Пендлтон у Сан-Дієго. Серце формації американських морпіхів.

Навахо – не єдине індіанське плем'я, чию мову використовували на фронті. Ще у Першу світову війну в американській армії радистами служили декілька черокі і чокто. А в Другу світову в операціях в Нормандії брали участь шифрувальники-команчі.

Як працювала система кодування

У Пендлтоні тубільців гартували фізично і розробляли надсекретний код. Над проєктом працювали 29 навахо. Спершу створили кодові слова для букв англійського алфавіту. Система кодування працювала так: слова мовою навахо перекладали на англійську, а тоді брали до уваги тільки перші літери.

Надсекретний код розробляли 29 навахо / Фото Cpl. Alexandra Vazquez

До прикладу, радистові треба передати слово флот (англійською navy). Він мовою навахо каже tsah, що в перекладі на англійську означає "голка" (needle). Тоді каже wol-la-chee, що означає "мураха" (ant) і так далі. Шифрувальник, який прийматиме повідомлення, буде брати до уваги тільки перші букви N, A.

Іноді американські навахо передавали меседжі телефоном чи радіо, використовуючи лише рідну мову. Але для військових термінів придумали кодові слова. Більшість із них до цього не мала відповідників у мові навахо. Індіанська мова не мала термінів на означення винищувачів, субмарин чи авіаносців. Нові слова з'явилися вже під час навчання на базі Пендлтон.

Цікаво Японці надсилали США повітряні кулі з вибухівкою: унікальна, але провальна програма "Фу-Го"

Лише 400 навахо володіли новою системою кодування. В середньому послання на 3 рядки вони могли зашифрувати за 20 секунд замість 30 хвилин, які були потрібні для кодувальних машин. Робота кодувальників була засекреченою. Дехто навіть не знав, чим буде займатися, коли погоджувався на заклик рекрутерів.

Битва за Гуадалканал

Бойовим хрещенням для індіанських радистів, які поетично назвали себе "ті, що говорять з вітром", стала битва за Гуадалканал – перший масштабний виступ американців проти Японської імперії.

Гуадалканал належить до групи Соломонових островів у південно-західній частині Тихого океану. Під час цієї кампанії морський десант союзників мав перешкодити імператорській армії закріпитися біля Австралії.

Зверніть увагу Підривали людей гранатами: все про дії терористичного угрупування, яке хотіло знищити Ізраїль

У разі успіху японцям відкривалася можливість перерізати лінії постачання між США, Австралією і Новою Зеландією. У разі перемоги американців вони отримали би плацдарм для наступу на головну базу Другого японського флоту, розташованого у Новій Гвінеї. Бойові дії у повітрі, на воді та під водою не вщухали цілих пів року – аж до лютого 1943 року і завершилися перемогою американців. Свою лепту в успіх морських піхотинців США внесли 15 шифрувальників-індіанців, які працювали блискавично і безпомилково.

У яких ще важливих битвах брали участь індіанські радисти – дивіться у програмі.