Раніше об'єкти просто блюрили. Але, мабуть, у якийсь момент зрозуміли, що блюр не допомагає, і вирішили піти далі. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Немає військового об'єкта – є ліс. Проблему вирішено. Щоправда, є один нюанс.
Українська розвідка дивиться не на "Яндекс"
Фінські журналісти, які досліджували ці карти, помітили характерні шви, однакові фрагменти дерев та інші сліди не надто якісного фотомонтажу. Але навіть якби росіяни навчилися домальовувати ліси ідеально, військового сенсу в цьому все одно практично немає.
Українська та західні розвідки не шукають російські військові об'єкти на "Яндекс-картах". Є супутникові знімки. Є інші картографічні сервіси.
І якщо взяти карту "Яндекса", побачити заблюрену або замальовану ділянку, а потім накласти її на інші супутникові карти, можна дуже швидко зрозуміти, що саме росіяни так старанно намагаються приховати. Тобто виходить навіть навпаки. Росія сама підсвічує об'єкти, які вважає особливо важливими.
Під приховування потрапили авіабази, заводи мікроелектроніки, об'єкти військово-промислового комплексу, порти, ремонтні заводи, позиції ППО.
Окрема історія – резиденція Володимира Путіна на Валдаї. Навколо неї на картах заблюрили територію площею понад три квадратні кілометри. І сталося це на тлі розгортання там потужного кільця протиповітряної оборони.
Тому виникає просте питання: якщо від України все це приховати неможливо, то для кого вони це роблять?
Кремль ховається від росіян
Мені здається, відповідь частково лежить на поверхні. Це робиться для самих росіян.
Людина живе біля військового об'єкта, відкриває "Яндекс-карти", а там ліс. Ну і прекрасно. Можна далі переконувати себе, що війна далеко, українська розвідка нічого не бачить, держава все контролює і взагалі все йде за планом.
Саме тому це маскування працює лише на російських сервісах. На іноземних картах ті самі об'єкти залишаються видимими на знімках відповідного періоду.
Але є ще одна версія. Можливо, Путін уже ховається не від українців. Можливо, він ховається від своїх. Бо українцям достатньо накласти Яндекс-карту на іншу карту й побачити, що саме заблюрили. А от розлюченому росіянину так можна хоча б трохи ускладнити життя.
Звичайно, це іронія. Але в ній дедалі менше смішного. Тому що війна, яку Путін обіцяв залишити десь далеко від Москви, вже прийшла до Росії.
Путін приніс війну додому
Це, на мою думку, одна з головних змін останнього часу.
Ще у 2022 році Кремль міг продавати росіянам дуже комфортну конструкцію: війна десь там, російські міста живуть своїм життям, Москва гуляє, Петербург гуляє, літаки літають, на заправках є бензин, а телевізор розповідає про велич Росії та "другу армію світу".
Зараз ця конструкція поступово розвалюється.
Олександр Антонюк в ефірі 24 Каналу дуже правильно сказав: "Путін сам приніс війну на територію Російської Федерації".
І тепер сам факт того, що на території ядерної держави відбуваються бойові дії, руйнує міф, на якому роками трималася путінська система. Виявляється, ядерна зброя не створює навколо Росії магічний купол. І статус "другої армії світу" теж не заважає українським дронам прилітати по російських військових та промислових об'єктах.
А найгірше для Кремля те, що росіянам для усвідомлення цього вже навіть не потрібні карти. Достатньо приїхати на заправку.
Ліс намалювати можна. Бензин – складніше
У Росії знову величезні черги за пальним. Самарська область, Воронезька, Тульська, Московська. На трасі М4 люди годинами чекають на заправках. Десь немає 95 бензину. Десь черги розтягуються на кілометри. І російські чиновники, звісно, пояснюють, що ситуація перебуває під контролем.
А далі починається моя улюблена частина цієї історії. Росія – один із найбільших нафтових експортерів світу – змушена купувати бензин в Індії. Причому Індія виробляє цей бензин із нафти, яку купує в самої Росії. Тобто Росія продає Індії нафту. Індія робить із неї бензин. А потім Росія купує цей бензин назад.
Здавалося б, прекрасно. Пальне знайшли. Але і тут виникла проблема. Імпортний бензин виявився приблизно вдвічі дорожчим за внутрішньоросійську ціну.
Танкер прийшов у Мурманськ, бензин є, але нафтовики не хочуть продавати його собі у збиток, а російська влада не хоче допустити різкого зростання цін для населення. Тому бензин фактично стоїть у порту. А навіть якщо домовляться про ціну, його ще треба доставити до центральних регіонів Росії.
Залізниця перевантажена військовими перевезеннями. Не вистачає цистерн. Логістика ускладнена.
Ось так країна, яка десятиліттями заробляла на експорті нафти й пального, тепер шукає бензин за тисячі кілометрів від власних НПЗ. І тут уже ніякий ліс на "Яндекс-картах" не допоможе.
Ще один "вихід" – переписати стандарти
А коли не вистачає нормального пального, є ще один перевірений російський спосіб вирішення проблеми – змінити вимоги до того, що вважається нормальним пальним.
Російський Мінтранс пропонує послабити вимоги до авіапалива. Зокрема, дозволити пальне з температурою замерзання до мінус 50 градусів замість нинішніх мінус 60, використовувати російські протизносні присадки, важчу нафту, збільшити частку синтетичних компонентів.
Таким чином чиновники хочуть отримати додатково до двох мільйонів тонн авіаційного палива на рік. Є лише маленька проблема. На висоті температура може опускатися нижче мінус 50 градусів. І тоді таке паливо може почати кристалізуватися, створюючи проблеми в паливній системі літака.
Але, мабуть, і тут щось придумають. Наприклад, заборонять показувати температуру.
Заблюрити Росію вже не вийде
Уся ця історія насправді не про "Яндекс". І навіть не лише про бензин. Вона про те, що Кремль дедалі важче утримує дві різні реальності. В одній Росія перемагає, все йде за планом, економіка витримує, армія сильна, війна десь далеко.
А в іншій реальності українські дрони б'ють по НПЗ і підприємствах ВПК, на заправках виникають черги, бензин доводиться везти з Індії, а військові заводи та резиденцію Путіна починають ховати на картах. І що довше триває війна, то частіше друга реальність проривається в першу.
Олександр Антонюк звернув увагу ще на одну важливу зміну: настрої російських еліт і суспільства вже відрізняються навіть від того, що було півтора року тому, а в Z-середовищі починає з'являтися агресія вже в бік самого Путіна.
Тому я б на місці Кремля справді продовжувала домальовувати ліс на НПЗ, на військових заводах, на аеродромах, на заправках із кілометровими чергами.
Можна навіть Кремль повністю замалювати деревами. Є лише одна проблема: війну, яку Путін приніс у Росію, на карті заблюрити можна, а у реальному житті – вже ні.