"Не хочемо, щоб нас щось пов’язувало з Росією": харків'яни розкрили жахи цинічної війни

За 12 днів війни у Харкові ударів зазнали майже всі райони – у місті зруйновані адміністративні будівлі, об'єкти інфраструктури, житлові масиви. Жителі розповіли сайту 24 каналу, що вони думають про напад Росії.

Читайте Друга "найсильніша" армія світу: росіяни заховалися від українських бійців у БТРі та не виходять

"Місто прокинулося від вибухів"

У перший день війни все місто прокинулося від вибухів та від калібру. Почалася паніка. Народ пішов до супермаркетів, а хтось почав виїжджати з міста. Нічого не працювало, а магазини були порожні. Одразу почалися бойові дії. Так пригадує перший день нападу Росії харків'янин та IT-спеціаліст Віталій Шевцов.

Першого дня в нас були танкові баталії десь на під'їзді до міста, у славнозвісному районі Північної Салтівки. Майже третина руйнувань у місті – це той район. Він розташований на півночі й звідти атакують російські війська від самого початку. Вони дуже швидко дісталися до Харкова, але не очікували на спротив від ЗСУ,
– пригадав чоловік.

Харків у дні війни / Фото Віталія Шевцова

"Ненависть просто жахлива"

У всіх людей була різна реакція. Одні чоловіки плакали, навіть попри те, що бомблять не їхні будинки та райони. Інші продовжували працювати навіть під обстрілами. Бомбардування, зокрема, району Північної Салтівки, відбувається постійно. Там небезпечно сидіти навіть у підвалах, зазначив чоловік. Мер міста Ігор Терехов попри це все забезпечує роботу комунальникам, які вивозять сміття, чинять електроенергію, водопостачання, водовідведення.

Мій будинок майже уцілів. Було два влучення поряд з моїм будинком. Там підірвали дві авіабомби. У будинках, які розташовані поряд, повилітали шибки. Але у нас є вода, світло, інтернет з перебоями. Складно лише з медикаментами, їжею, дитячим харчуванням, інсуліном, препаратами для сердечників,
– зазначив харків'янин.

Шевцов розповів, що вісім років говорилося про те, що Росія нападе, що Україна воює з Росією на Донбасі. І ось це трапилося. Однак, ніхто не очікував.

Харків втратив спокій після появи "визволителів" / Фото Віталія Шевцова

Ви знаєте, що у Харкові переважно російськомовне населення. Але що я, що дуже багато моїх знайомих, перейшли на українську. Не тому, що ми не хочемо, щоб нас прийняли за "русских" десь на Заході – ми не хочемо, щоб нас хоч щось пов'язувало з Росією, наприклад, мова. Ненависть просто жахлива, жахлива ненависть,
– сказав він.

Шевцов наголосив, що окупанти не можуть взяти місто, але вони його знищують. Однак, вони за це понесуть відповідальність.

"Удар могли нанести й по колоні мирних жителів"

Артем Венгер розповів, що мешканці почали залишати місто, щоб бути в більшій безпеці. У нього самого власного транспорту немає. Тому евакуйовувати працівників з Харкова взялася адміністрація, де він працює. Вона діяла дуже злагоджено і чітко. Чоловік зауважив, що всі швидко зібралися і прийшли роботу. Службовим транспортом спочатку їх вивезли в більш безпечне місце. Потім вони пересіли на службовий автобус і поїхали у Західну Україну.

На початку у Харкові вибухи було чутно ледь-ледь. З міста ми виїжджали близько двох годин в шаленому заторі. Місто просто стояло, бо всі залишили його. Тоді ще відносно було спокійно в самому Харкові, хоча з новин ми вже чули, що на Північній об'їзній дорозі міста йдуть танкові бої. Ми намагалися їхати не основною трасою, щоб бути в більшій безпеці. Адже удар могли нанести й по колоні мирних жителів,
– сказав він.

Окупанти знищують Харків / Фото  Анатолія Сідорова

На межі Черкаської та Київської областей, продовжив чоловік, вперше було чутно потужний звук. Потім стало відомо, що це був збитий ворожий ІЛ-76 з десантниками.

Чому ми вирішили поїхати? Тут навіть і думки не було, оскільки ми стратегічна державна компанія. Найперше ми старалися евакуювати науковий персонал, цінну стратегічну інформацію, старалися перевезти її у більш безпечне місце. Були й ті місцеві харків'яни, які не хотіли нікуди їхати, але, на щастя, для їхнього життя вони передумали,
– додав він.

Все виглядає дуже жахливо – будинки, зокрема, в центральній частині міста, – обстріляні. А вікна, де ракети влучили у фасади висотних будинків, вибиті. Місто виглядає фактично пустим – на вулицях не видно місцевих жителів, лише поодинокі люди.

Важливо На Сході українські війська стримують ворога одразу в трьох районах: звіт Генштабу ЗСУ

На Північній Салтівці є дуже багато мародерів. Вони ходять дворами та шукають, де відкриті під'їзди, де нікого немає у квартирах. Є велика небезпека того, що квартири просто будуть пограбовані.

Моя співробітниця, яка там мешкає, вже виїхала за кордон. Вона контактує зі своїми сусідами-пенсіонерами. З їхніх розмов, вони стараються проганяти мародерів, але це не завжди є контрольованим та не завжди це вдається. Район сильно розбомбований і доступ до нього дуже ускладнений, 
– розповів харків'янин.

Жителі Харкова ненавидять Росію / Фото Анатолія Сідорова

В місті бракує ліків. Тому доводиться їх шукати на Заході у маленьких містечках, а потім передавати у критичні міста людям на Сході. Цьому допомагає колективна згуртованість, дружність та скоординованість.

Аліна Лисак розповіла, що дуже пам'ятає день 24 лютого. Їй зателефонувала мати о 5-й годині ранку та сказала, що приїде батько для евакуації у Західну Україну. Це був початковий план. 

Був шок, була паніка. Я спочатку не зрозуміла, про які вибухи мовиться. Я мешкала на проспекті Гагаріна. З вікна я бачила, як курсують автобуси з області та привозять людей на роботу. Тобто, це був звичайний ранок міста Харкова. Звичайно, в мене була тривога, розгубленість. Я не знала, що робити, але я чітко розуміла, що мені треба тікати на Захід. Мої батьки забрали мене до себе,
– сказала вона.

Дівчина пригадала, що батько заправив цілий бак пальним, та поїхав ще за каністрою. Потім родина зателефонувала всім друзям. Обстріли в перший день були не дуже сильні й, мабуть, тоді треба було і виїхати,  додала вона.

 

Харків. Підвал, де ховалися люди / Фото Аліни Лисак

Моя подруга написала, що о 3-й годині 24 лютого будуть вибухи й вона рекомендує піти в підвал або метро. Ми зібрали тривожну валізу, сіли у машину та поїхали у найближчу станцію метро. Там побачили людей, тварин. Там був просто жах, бо всі бігли до укриття. Подали потяг, але він просто стояв. Люди спали в потязі, на пероні. Там працював туалет і була вода. На ранок ми зрозуміли, що треба їхати додому, бо в метро було холодно, дуже багато людей, всі кричать,
– розповіла Лисак.

"Я так швидко не бігала ніколи в своєму житті"

Коли повернулися додому, то спустилися у підвал. Там  було тепло, всі сиділи у футболках. Чоловіки стояли на дворі та дивилися, що там, а жінки залишалися в укритті. Потім з'явилися новини про мітки на асфальті та будинках. Дівчина розповіла, що разом з хлопцем вийшла перевіряти будинок і побачила на стовпах мотузку зеленого кольору.

Мотузка, яку знайшли харків'яни / Фото Аліни Лисак

Ми почали її знімати, почалися вибухи. Я так швидко не бігала ніколи в своєму житті. Я відійшла від свого дому на 20 метрів, але мені здавалося, що я біжу все життя. Ми добігли до підвалу і вже не виходили звідти. Я евакуювалася одна, бо я не могла спати, просила, поки я сплю, щоб хтось сидів зі мною. Я не їла майже нічого, мені було гірко все. І я просто шукала нагоди, щоб виїхати,
– зазначила вона.

Разом з друзями дівчина евакуювалася у Полтавську область. Розповіла, що коли виїхала з Харківської області, то опинилася наче в іншому житті – почула, як співають птахи, побачила весняне небо.

Я почала плакати, бо я поїхала сама. В мене в Харкові досі залишився хлопець, батьки та молодший брат, якому 14 років. Вони не їдуть, бо хлопець допомагає гуманітарну допомогу розвантажувати, а батьки не можуть залишити. Ми маємо кожен день зв'язок, але кожен день я прошу їх поїхати,
– додала дівчина.

Про події в Україні намагалися розповісти й своїм друзям із Росії. За словами Аліни Лисак, у підвалі закінчувався хліб. А вони (друзі з Росії – 24 канал) прислали у соцмережах листівку: "С Масленицей". Тоді вона зрозуміла, що більше немає друзів, бо "тобі надсилають таке в такий момент, коли в тебе навіть немає хліба, коли в тебе не питають, як справи". Це риса російського громадянина, зазначила мешканка Харкова.

Харків мужньо дає відсіч окупантам / Фото співробітника спецпідрозділу поліції "СХІД" Денис

Співробітник спецпідрозділу поліції "СХІД" Денис наголосив, що "росіяни – бездушні та боягузливі тварюки. Вони бояться зайти до Харкова та воювати, вони сидять на околицях міста та просто розстрілюють місто системами РСЗВ. А також б'ють ракетами дальньої дії з території Кацапстану. Половина Харкова вже в руїнах. І, якщо вони й заїжджають у місто з якихось причин, – їх просто знищують".

Оперативна інформація рятує життя. Читайте наш телеграм, там ми зараз найшвидші. Цілодобово! 

Один із перших полонених зізнався, що приїхав не на навчання: дивіться відео