Як випливає із звіту поліції Люксембурга, в 1994 році Саркозі, обіймаючи посаду міністра з бюджету в уряді Едуарда Балладюра, здійснював контроль над створенням комерційної структури Heine в Люксембургу, через яку державні верфі DCN платили хабарі Пакистану при укладенні контрактів на постачання французьких підводних човнів.

Частина цих коштів потім поверталася до Франції і використовувалася при фінансуванні кампанії Едуарда Балладюра в 1995 році на президентських виборах. Ніколя Саркозі відповідав за питання фінансування в штабі Балладюра.

За підсумками виборів пост Президента Франції зайняв суперник Едуарда Балладюра Жак Ширак, що незабаром припинив виплату грошей Пакистану. Французьке слідство вважає, що невиплата повної суми "відкату" могла стати причиною смерті 11 інженерів верфей DCN, загиблих в результаті вибуху автобуса в пакистанському місті Карачі.

Генеральний секретар Єлісейського палацу Клод Геан відкинув докори на адресу Ніколя Саркозі. За його словами, контракти на продаж Пакистану підводних човнів були підписані ще до вступу Саркозі на посаду міністра з бюджету. Офіційний представник уряду Люк Шатель назвав скандал "фарсом, що розростається".

Прокурор Олівер Моріс, який займається справою, переконаний у вині Президента і наполягає на його відставці. За його словами, причетність Саркозі до скандалу буде доведена слідством, що ведеться в Люксембурзі.

За даними люксембурзької поліції, через організації Heine і Eurolux до Пакистану було перераховано близько 96,4 мільйонів франків — 14,7 мільйонів євро. Французька опозиція вимагає розслідування, проте його проведення ускладнює той факт, що на всі важливі документи урядом країни накладений гриф "секретно".

Один з лідерів опозиції Мануель Валль наполягає на знятті цього грифа і детальному вивченні даних звіту поліції Люксембурга.