Під ногами плавився асфальт, а люди задихались у підвалах: нищівні удари для Гамбурга

В ніч на 25 липня 1943 року на Гамбург впали перші бомби. Місто стрімко почало занурюватися в море вогню. Будинки спалахували, як свічки, горіли дотла.

Читайте першу частину Нищівні бомби Третього Рейху: як Роттердам й Лондон постраждали від потужних авіанальотів

Повітря розпікалося настільки, що під ногами плавився асфальт. Люди грузнули у ньому і не могли втекти. Місто перетворилося на суцільну гігантську піч. Як у древніх Помпеях, жителі Гамбурга гинули цілими сім'ями. Здавалося, що проти них була сама природа.

"Була дуже тепла погода, суха. Коли союзники почали бомбити спочатку руйнівними бомбами фугасної дії, щоб зруйнувати будівлі, (а потім запальної дії) сталися величезні пожежі", – розповів воєнний історик Андрій Швачко.

Поширення повітряного наступу проти Німеччини

За кілька місяців до цих трагічних подій на конференції у Касабланці союзники вирішили посилити повітряний наступ проти Німеччини. В його рамках була задумана "Гоморра" – спільна операція британських RAF і військово-повітряних сил Америки.

За 4 роки війни в аліантів назбиралося злості до німців: хвиля нальотів на Лондон, розбомблений Роттердам, стерті з лиця землі радянські міста. Тому цього разу союзники вибрали цілі глибоко в тилу Третього Рейху.

Гамбург був другим за значущістю після Бердіна, тому потрапив під приціл. Основною силою RAF була так звана "велика трійка" – бомбардувальники:

• Stirling;
• Lancaster;
• Halifax.

За словами доктора історичних наук Національної академії Сухопутних військ України Андрія Харука, ті бомбардувальники спроможні підняти в нормальних умовах 4 – 5 тонн бомб. За спеціальної підготовки Lancaster кидали і 10-тонні бомби.

За новим планом, вночі німецькі міста мали атакувати британці. Вдень бомбардували американці. "Британці одразу зрозуміли: вдень потикатися над Німеччину не варто, надто небезпечно. Літали вночі, коли знайти ціль складно. Світломаскування – міста не освітлені. Британці розвивають примітивні радари як H2S, які могли хіба що виявити контури міста", – відзначив Харук.

Смертний вирок для Гамбурга

Але таких радарів було достатньо, щоб приблизно зорієнтуватися. Щоправда, у цьому випадку потрібні були сотні літаків. У нальотах на Гамбург брали участь майже 800.

Смертний вирок німецькому місту і його мешканцям підписав командувач бомбардувальним корпусом Військово-повітряних сил Британії Артур Гарріс або як його ще називали "бомбер Гарріс".

Артур Гарріс / Фото з Імператорського військового музею

Значущість Гамбурга для Третього Рейху

Значущість Гамбурга для Третього Рейху важко переоцінити. Це був важливий транспортний хаб, через порт якого циркулювало все військове і промислове постачання Німеччини.

"В Гамбурзі розташовувались величезні доки для підводних човнів, військові частини, школи з підготовки підводників", – зауважив історик Швачко.

Кілька етапів операції "Гоморра"

Операцію "Гоморра" розбили на кілька етапів. Британці атакували вдень, американці – вночі. Небо вкривали сотні літаків. Першими були 20 Pathfinder – так звані слідопити. Це були літаки з найдосвідченішими екіпажами та найкращим навігаційним обладнанням. Вони ставили цілі для бомбардувальників.

Цікаво Наприкінці не було з ким воювати: конфлікт Болівії та Парагваю призвів до незворотних наслідків

Бомбардувальники йшли колоною, щоб уникнути зіткнень між собою. Вони застосовували метод "килимових бомбардувань", засипаючи бомбами цілі райони і квартали та фактично зрівнюючи їх із землею.

Вдень руйнівний ефект підкріплювала американська авіація. Вона атакувала Гамбург за допомогою Flying Fortress і Liberator.

Літак Flying Fortress / Фото з Вікіпедії

Liberator був наймасовішим бомбардувальником США у Другій світовій і найчисленнішим 4-моторним літаком в історії авіації. Штати випустили їх аж 18 тисяч. Під час авіанальотів американці йшли так званою combat box або "бойовою коробкою".

"Від 18 до 36 бомбардувальників вишиковувалися таким чином, що взаємно прикривали один одного вогнем своїх кулеметів. Утворювався такий "їжак", до якого підібратися було дуже складно", – розповів Харук.

Оскільки американці атакували вдень, їм, на відміну від англійців, можна було не боятися зіткнень із сусідніми літаками. Бомбардувальники розгорталися в кілька хвиль: виходили на ціль із різних напрямків і combat box одночасно мали зійтися над певною ціллю.

Найбільший удар для німецького міста

Найбільшого удару Гамбург зазнав у ніч на 28 липня. Напередодні шалено пекло сонце: на градусниках +30 в тіні. Водночас – незвично низька вологість. Тож коли на місто скинули бомби майже 800 літаків RAF, на вулицях Гамбурга розчахнулося пекло.

Багато маленьких пожеж зливалися у більші. Німецькі вогнеборці не могли протистояти полум'ю, на них плавилася форма, загорялися пожежні машини. Більшість смертей була від вогню, а не від вибухів бомб.

"За такої температури метали невеликих розмірів просто випарюються. Все це вигорало. Полум'я засмоктувало велику кількість повітря", – відзначив Швачко.

Відстоювання ідеї "бомбера Гарріса"

Після страхітливих руйнувань Гамбурга "бомбер Гарріс" продовжував відстоювати ідею, що саме завдяки таким авіанальотам можна швидше змусити німців капітулювати. За його наказом, над Третім Рейхом скинули мільйон листівок.

Там були погрози знищити німецькі міста одне за одним, якщо фюрер негайно не складе зброю. Погрози не залишились тільки на папері. Британці перетворювали на руїни Штутгарт, Магдебург, Кельн.

Бомбардувальник Lancaster над Гамбургом / Фото з Імператорського військового музею

Підлеглі "бомбера Гарріса" розповідали, що одного разу його зупинив поліцейський за перевищення швидкості і зауважив, що так можна когось убити. Гарріс відповів: "Чоловіче, я щоночі вбиваю сотні людей".

Найруйнівніше бомбардування у Другій світовій війні

У лютому 1945 року настала черга платити за злочини нацистів одному із найгарніших міст Німеччини – Дрездену. Це бомбардування належить до найруйнівніших та найсуперечливіших у Другій світовій війні.

За Ялтинською угодою, Дрезден мав належати до радянської зони окупації. Тож згодом Союз Радянських Соціалістичних Республік звинувачував американців і британців у тому, що вони знищили місто, щоб Сталіну дісталися самі руїни.

Варто прочитати Прорахували все до деталей, але програли: причина поразки французів у битві при Дьєнб'єнфу

Смертельна загроза нависла над Дрезденом ввечері 13 лютого. Німецька система протиповітряної оборони на той час вже помітно просідала. Фюреру банально бракувало людей.

"Не забуваймо, що 1945 рік – це не 1940 рік. Промисловість більшості країн світу працювала проти нацистської Німеччини. Головним чином союзники бомбили, починаючи з 1943 року заводи з випуску авіаційних двигунів, літаків. І тому сили були вже інакші", – розповів Швачко.

Як і у випадку з Гамбургом, першими вдарили британці. Німецькі сирени сповістили про загрозу приблизно о 21:30. "Через кілька хвилин ми почули жахливий шум – бомбардувальники. Вибухи були безперервними. Наш підвал пошкодили, його почали заповнювати вогонь і дим. Світло згасло. Поранені жахливо кричали", – поділився очевидець Лотар Мезгер.

Дрезден після бомбардування / Фото з Німецького федерального архіву

Бомбардувальники пролітали над заданою точкою і розходилися віялом, почергово скидаючи на місто запалювальні і фугасні бомби. Фугасні бомби, як розповів Швачко, руйнували перекриття. Потім запалюючі бомби підпалювали безпосередньо всі міжповерхові перекриття.

За іронією долі, таку тактику "вогненної стихії" Гарріс підгледів у німців, коли вони у 1940 році бомбардували Ковентрі. Тоді пілоти Люфтваффе спершу накрили центр міста запалювальними бомбами.

Вогонь поступово перекинувся на околиці, де були розташовані заводи із виробництва двигунів. А пожежні машини не могли дістатися периферії, бо центр був охоплений полум'ям.

Дрезден повторив долю Ковентрі

Масштаб руйнувань був настільки великим, що німецьке командування навіть запровадило новий термін – "сковентруювати" місто, тобто знищити вщент. Через 5 років німцям довелося переконатися, наскільки драматичним може бути правило "хто сіє вітер – пожне бурю". Дрезден повторив долю Ковентрі.

"Німецькі міста були вкрай сприйнятливими до вогню: будинки були здебільшого дерев'яними, а горища перекривали сухими балками. Якщо підпалити в такому житлі горище і вибити вікна, то пожежа буде підживлюватися киснем, який проникає через вікна. Так споруда перетвориться на камін", – розповів німецький історик Йорг Фрідріх.

Полум'я знищило історичний центр міста

Перша атака Дрездена тривала лише 15 хвилин, але цього вистачило, щоб все місто охопила величезна пожежа. Через 3 години британці повернулися і продовжили бомбити місто.

Найсильніше полум'я сплюндрувало історичний центр з його знаменитою бароковою архітектурою, який німці вважали своєю гордістю. Дрезденці опинилися у вогняній пастці. Люди задихалися у підвалах і підземних тунелях.

Полум'я знищило центр Дрездена / Фото з Федерального архіву Німеччини

"Створили так званий вогневий смерч. Він випалював все повітря, нестача кисню була дуже великою. Пожежники не могли впоратись з цими пожежами. Вони згасли, коли вже не було чому горіти", – сказав Швачко.

Наступні 2 дні Дрезден атакували з повітря американці. Загалом на голови німців там скинули майже 4 тисячі тонн бомб. Ушкоджень зазнали 80% будівель міста.

"Руйнування Дрездена має епічно трагічний характер. Це було дивовижно красиве місто, символ барокового гуманізму та всього того найкращого, що було в Німеччині. Але в ньому було також усе найгірше з Німеччини нацистського періоду. У цьому сенсі це абсолютно взірцева трагедія, яка демонструє жахи війни ХХ століття та символ руйнування", – наголосив британський історик Фредерік Тейлор.

Бомбардування Дрездена активно намагалася використати пропагандистська машина Третього Рейху. Йозеф Геббельс заявив, що кількість жертв від авіанальотів союзників сягала 200 тисяч. У той час як сучасні історики говорять про майже удесятеро меншу цифру.

Читайте також Нова війна в Середній Азії: навіщо Путін викликав Рахмона в Москву

Також Геббельс називав Дрезден "невинним містом культури", яке постраждало від "англо-американських повітряних гангстерів". Однак насправді Дрезден був не лише мистецькою перлиною, а й важливим гарнізонним об'єктом, проміжним пунктом, через який проходили ешелони з арміями нацистів.

Варто визнати, що ані жахливі руйнування, ані великі жертви серед цивільних німців, аліянти не зламали бойовий дух супротивника. "Бомбардування під час Другої світової по обидва боки фронту, за винятком Хіросіми і Нагасакі, не досягали головної мети – удари цивільними об'єктами не підштовхнули ворога до капітуляції", – відзначив психолог Ростислав Гривул.

Попри те, що навесні 1945 року Третій Рейх був на порозі капітуляції, союзні атаки з повітря ставали все інтенсивнішими. У березні – травні авіація скинула на німецькі міста майже 3 тисячі бомб. Жертви серед цивільного населення сягнули жахливої цифри – 130 тисяч.