Зручний момент
Саме зараз, вважає Ердоган, настав зручний момент для вторгнення, бо всі зайняті війною Росії проти України та всім потрібна його увага й участь, а значить, він може і далі підіймати ставки, торгуватися й отримувати взамін бажане. Стратегія – чим більше загроз накидаєш на стіл, тим більше отримаєш.
Читайте також МЗС України відреагувало на перемовини Туреччини та Росії щодо вивезення українського зерна
Перший і головний проти кого будуть такі кроки Ердогана – підтримувані США Сирійські демократичні сили (SDF). Для США вони спосіб протистояння впливу "Ісламської держави" в регіоні. Саме вони охороняють в’язниці з терористами з цієї організації та спільно з ними США проводять проти терористичних угрупувань операції в Сирії, в тому числі ліквідовують їхніх лідерів.
Публічно це грає ніби проти Росії, бо це ж дружній до Кремля режим Асада панує в Сирії та воєнні операції в північній частині країни йому на шкоду. Але, схоже, лише публічно. Бо Росія була б не проти обміняти своє мовчазне схвалення операції Ердогана на якісь інші поступки Туреччини в її бік в інших місцях. Враховуючи мляву реакцію Росії, можливо, домовленості вже сталися, проте їх предмет невідомий.
Також виграє від цього "Ісламська держава", бо всі вимушені будуть на певний час відволікти сили від протистояння їй, що створює для неї своє вікно можливостей, і скористається вона ним традиційно криваво.
Український фактор
Росія відволікається на виснажливу війну і виводить деякі сили з Сирії, тому вона не може серйозно протистояти операції Туреччини, попри те, що у 2019 році домовилася з сирійськими курдами, щоб Туреччина не потрапила в Манбідж.
Хоча Путін не вітатиме Ердогана, який таким чином виявляє слабкість Росії, йому також потрібна Туреччина, щоб підтримувати свою стриману позицію щодо України, і, можливо, буде готовий пожертвувати угодою Москви з сирійськими курдами.
США перебувають у складнішому становищі, враховуючи, що вони в союзі з YPG через свою провідну роль у коаліції Сирійських демократичних сил, яку спонсорував Вашингтон для перемоги над "Ісламською державою".
Останній раз, коли Ердоган атакував у 2019 році, громадська думка США була розлючена через те, що Білий дім відмовився від свого союзника, що змусило тодішнього президента Дональда Трампа виступити посередником щодо припинення вогню між Туреччиною та YPG.
Але, як, напевно, бачить Ердоган, пріоритети США змінилися. Вони також хочуть зберегти відносний нейтралітет Анкари щодо України і, звичайно, не хочуть, щоб Туреччина наближалася до Росії.
Ба більше, Вашингтон хоче, щоб Ердоган перестав протистояти приєднанню Швеції та Фінляндії до НАТО. Ердоган думає, що він у сильній позиції, і в кінцевому підсумку зможе вимагати від Вашингтона ще вищої ціни за прийняття цих нових членів, наприклад, повернення до програми винищувачів F-35. Він, безумовно, очікує, що Білий дім закриє очі на його захоплення цих курдських кишень, які все одно залишать більшість території YPG під захистом США недоторканою.
Популярна війна
Звичайно, Ердоган пояснює це гуманітарною метою: ніби захопивши ці 30 кілометрів біля північного кордону, він зможе розселити туди сирійських біженців, присутністю яких в Туреччині не задоволено населення, чим користується турецька опозиція.
Проте, це більше схоже на маніпуляції, бо попередні операції Ердогана навпаки збільшували кількість біженців. А для розселення після захоплення потрібно відбудувати регіон. Тобто робота для будівельників Ердогана буде на роки, і весь цей час кількість біженців в Туреччині лише збільшується.
Очевидно, політика Ердогана щодо курдів, проти яких нібито і спрямований цей наступ, має всі ознаки геноциду.
Однак вона подобається турецькому народу, який знаходить виправдання такій жорсткості в сторінках далекої історії. І поки населення рукоплескає, Ердоган буде вбивати, переселяти та асимілювати курдів.
Чи буде вторгнення?
Чи Ердоган таки виторгує собі щось від США? Чи це частина ще більшої гри? Незрозуміло, але турецька державна пропаганда посилює наративи, що виправдовують вторгнення, а сирійські сили готуються чинити опір.