В його жилах одразу запалювалась ця справжня арійська кров, яка бурлила і не заспокоювалась, допоки він не добивався свого. Олівер Кан - жива, ходяча легенда збірної Німеччини та мюнхенської “Баварії”.
Олі ніколи не був у фаворі життя. Він завжди мав докладати більше зусиль, ніж інші. Але саме титанічний труд зробив з нього того, на кого молились вболівальники та покладались партнери.
Перші кроки у професійному спорті
Перші кроки у професійному спорті в Кана були просто жахливими. Через травму основного голкіпера Карслруе, Олі отримав шанс продемонструвати всього себе. Та от 9 пропущених голів у стартових трьох поєдинках на довгі три роки міцно посадили Кана на лаву запасних, наче ув’язнення по року за кожен жахливий поєдинок.
Та він продовжував працювати, не покладаючи сил, і вже на початку 90-х років ХХ століття зарекомендував себе, як один з найперспективніших воротарів Німеччини. Звісно, ця слава дійшла і до “Баварії”, яка у 1994 і підписала майбутню легенду “Альянц Арени”.
Та він ніколи так і не став улюбленцем мюнхенських фанатів. Більше того, у нього завжди з ними були проблеми. Але вони добре знали, що той, кого вони часто освистували, одночасно і дарує їм привід для радості, будучи тією останньою, єдиною та непрохідною ланкою “Баварії”.
Невдача у матчі проти “Манчестер Юнайтед”
Першу несправедливість долі Олі пізнав у 1999 році. Кан бездоганно відстояв фінальний матч Ліги чемпіонів проти “Ман.Юнайтед”. І, здавалось, ось ще трішки, ще кілька секунд і свисток арбітра супроводить його до такого бажаного Кубка, в який він вклав все, що вмів. Та два голи на 91-й та 93-й хвилинах вбили таку реальну мрію.
Перша та єдина звитяга у Лізі чемпіонів
Та якщо Олі думав, що доля обвела його навколо пальця, то він помилявся - вона просто відтягнула його до ще більшого тріумфу. Вже у фіналі тієї ж Ліги чемпіонів 2001 року проти “Валенсії” сильнішого довелось з’ясовувати у серії 11-метрових. Олі став у рамку воріт і, здавалось, що це просто непробивна стіна. Кожен, хто пробивав пенальті, з боязню дивився у впевнені очі арійця. Кан тричі неперевершено парирував постріли. Це стала перша та єдина звитяга Кана у Лізі чемпіонів. Та він на неї заслужив як ніхто інший.
Кан на лаві запасних
Другу, напевне найболючішу несправедливість від цієї нелогічної долі, він пережив перед ЧС-2006. Юрген Клінсман, тодішній наставник Бундестіму, повідомив Оліверу, що він не буде першим голкіпером на Мундіалі. Та Кан сприйняв цю новину як справжній професіонал, сказавши, що успіх команди важливіший за його амбіції. Та насправді прекрасно відомо, що Кан не умів програвати, і ця несправедливість надовго засіла у нього в серці.
Останній матч
Олі ще два роки відслужив мюнхенській “Баварії” і у 2008 році вирішив піти. У прощальному матчі проти збірної Німеччини Кан відстояв за “Баварію” 75 хвилин. А далі заміна. Після гучних скандувань 69 тисяч уболівальників матч було достроково припинено. У роздягальні він ридав, як дитина. Адже він знав, те, що він любив більше за життя, завершилось.