Особливий статус Донбасу: навіщо депутати Зеленського проголосували за закон Порошенка

Депутати продовжили ще на рік дію закону про так званий особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Читайте також: Рада схвалила закон про оформлення документів мешканцям зони ООС

Закон передбачає:

1. створення на Донбасі народної міліції,
2. окремого принципу фінансування,
3. додаткові гроші на розвиток і відновлення регіону,
4. мовну автономію,
5. амністію для бойовиків.

Звучить досить моторошно. Проте вже зараз зрозуміло, що цей закон ніколи не запрацює. Оскільки він має набрати чинності після місцевих виборів, які мають відбутися 7 грудня 2014 року.

Навіщо ж його тоді прийняли? Справа в тому, що закон не новий, а все той самий, що прийняли восени 2014 року після перших мінських домовленостей. Його просто продовжили ще на рік.

Це звичайна формальність. Лідери країн "нормандської четвірки" поговорили у Парижі і судячи з усього ця формальність усіх влаштувала.

В Україні протягом усієї осені йшли дискусії навколо потреби написати та ухвалити новий закон про особливості місцевого самоврядування на Донбасі. Проте після зустрічі у Парижі Зеленський пояснив, чому це відкладається.

Президент стверджує, що перед ухваленням нового закону, його текст треба з усіма узгодити, а це займе певний час. Тобто до кінця року це зробити неможливо.

Саме це основна причина формального продовження дії старого закону. Крім того, і про це вже багато разів говорили – в України і Путіна є розбіжності в трактуванні послідовності виконання умов мінських домовленостей.

Очевидно, що новий закон повинен враховувати послідовність кроків і в залежності від того, про що домовляться лідери на наступній зустрічі, положення цього закону можуть мінятися.

Нагадаю, Путін наполягає, що згідно мінських домовленостей усе має бути так: Україна починає встановлювати контроль над цією територією на наступний день після виборів.

Ну так, Порошенко підписав цю угоду і тепер Зеленський має придумати, як її виконати, щоб не поступитися національними інтересами. І тут допомога прийшла звідти, звідки ніхто не очікував. Андрій Портнов став ініціатором нової, чотирнадцятої, справи проти Порошенка.

Ніколи не думав, що скажу про ініціативи Портнова, але це прекрасно. Якщо у суді дійсно доведуть, що підписання мінських домовленостей було державною зрадою, то це дасть додатковий козир у рукав України на перемовинах.

Ми завжди зможемо сказати: "Ми ж не знали, що мінські домовленості порушують закони України. Але ви ж бачите – незалежний суд вирішив, що це загрожує суверенітету і незалежності. Ми не можемо їх виконувати, а якщо будемо, то усіх чекає доля Порошенка".

Звісно, це не стане основним аргументом, але наряду з іншими може стати вагомим внеском у перегляд мінських домовленостей. А українська сторона вже заявляє, що має намір це робити.

Тобто, якщо все ж у Кремлі погодяться, з тим що війну час закінчувати є ймовірність, що домовитись вийде. Росія забирає з Донбасу своїх найманців і зброю, Україна вводить на територію окремих його районів свої правоохоронні органи. Тим самим гарантує проведення вільних і демократичних виборів.

До Донбасу нарешті доходить реформа децентралізації, яка вже багато років крокує по усій країні.

Цікаво! "Путіна знесли": навіщо росіянам показуватимуть серіал "Слуга народу" зі Зеленським

Звісно усім, хто змушений був співпрацювати з окупаційними адміністраціями гарантується амністія. Ну бо який сенс садити лікаря, який лікував громадян України навіть в умовах окупації? Те саме стосується і вчителів, навіть дрібних чиновників, які попри війну намагалися зробити життя людей хоч трохи комфортнішим.

Крім того слід розуміти, вже шостий рік Донецьк і Луганськ відірвані від української економіки і частково позбавлені соціальних виплат. Люди мали якось виживати. Наскільки ми маємо право їх засуджувати за це?

Одним словом, продовження дії закону про особливий порядок місцевого самоврядування на Донбасі – це необхідна формальність, яка сама по собі нічого не означає, але відкриває можливості для продовження перемовин. Які мають продовжитись вже за 4 місяці. І тепер багато залежить від того, наскільки українська позиція у цьому діалозі буде сильною.

Чи вийде переконати Путіна, що мир потрібен і йому так само, як Україні? Це найбільше питання, яке сьогодні залишається без відповіді. Адже ми можемо скільки завгодно планувати і прогнозувати, але війну почала не Україна. І без волі Кремля її не вийде завершити.

Важливо! Підсумки нормандської зустрічі: на які поступки може піти Україна і чи чекати позитивних зрушень

Попереду довгий шлях, не усе залежить від України, але у перспективі шанс є, навіть, якщо він примарний.

Дивіться повний випуск блогу "Голобородько":