12 березня 2014 року за позовом Анатолія Гриценка, Руслани Лижичко та Станіслава Батрина Окружний адміністративний суд Києва визнав протиправними та нечинними наказ МВС №529 від 18 травня 2004 року "Про затвердження Положення про підрозділ міліції особливого призначення "Беркут" та наказ МВС №1011 від 24 жовтня 2013 року "Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ міліції громадської безпеки "Беркут".
Простими словами – суд фактично визнав, що спецпідрозділ "Беркут" створили незаконно, а його розформування – цілком правомірне. Адже незадовго до цього в.о. міністра внутрішніх справ України Арсен Аваков підписав наказ №144 "Про ліквідацію спеціальних підрозділів міліції громадської безпеки "Беркут". Головні причини такого рішення – дії "беркутівців" під час Євромайдану: масові вбивства протестувальників, жорстокі побиття та катування. Хоча варто відзначити, що скандальної слави спецпідрозділ зажив задовго до Революції Гідності. Про це сайт 24 каналу писав тут – прочитайте обов'язково, дізнаєтеся багато нового.
Скандальна історія: Шевронів своїх не скинув: неоднозначний допис "95 кварталу" обурив українців
А тепер, власне, обіцяні історії.
Квіти та їжа для "Беркута"
Варто визнати, що в перші дні Євромайдану багато протестувальників ставилися до "беркутівців" досить поблажливо – незважаючи на жорстокий розгін студентів у ніч з 29 на 30 листопада і неадекватні дії 1 грудня біля Адміністрації президента, коли вони добивали лежачих, лупцювали журналістів і навіть випадкових перехожих. Тоді на Майдані часто було чути: "Не всі у "Беркуті" садисти… Вони підневільні, виконують накази злочинної влади…" і т.п.
Найговіркіші майданівці влаштовували з "беркутівцями" то перемовини, то дискусії…
Протестувальники і "Беркут"
Неодноразово прямо на вулиці з силовиками спілкувався Віталій Кличко.
Віталій Кличко і "беркутівці"
Але найбільше "переймалися" представниці слабкої статі. Дівчатка заплітали щити правоохоронців квітами і стрічками, жіночки намагалися пригостити бутербродами і чаєм. Біля блокпостів вони влаштовували такі собі "столи дружби", де стояла їжа, вода і квіти.
Гостинці для силовиків
Поговоримо?
Силовики категорично відмовлялися як від гостинців, так і від пропозицій протестувальників погрітися під час перемир'я біля бочок з вогнем.
Хто останній в черзі?
"Был бы приказ – снесли бы вас"
Серйозне охолодження в стосунках, яке потім логічно переросло у відверту ворожнечу, почалося 10 грудня, коли силовики вчинили першу серйозну спробу "зачистити" Майдан.
У той вечір буквально за пару годин були ліквідовані барикади в урядовому кварталі. Найдовше протрималася майданівці на вулиці Лютеранській. Там я став свідком такої сцени.
Ворогуючі сторони довго стояли рядами один перед одним.
Протистояння
Слово за словом – почали перемовлятися (коли командири не бачили), і двоє опонентів виявилися земляками, навіть спільних знайомих пригадали… Старший за віком протестувальник називав "беркутівця" синком, намагався пригостити цигарками… Аж тут грянула команда "Підняти щити!" І силовики пішли на штурм – гумові кийки не застосовували, але "синок" так штурхонув "батю" плечем, що той потім довго витирав кров з носа і відсапувався на залишках барикад.
Потім силовики взялися безпосередньо за Майдан. Ударну групи складали "беркутівці", які використовували свою класичну тактику – клином врізалися в протестантів і по одному висмикували їх з живих ланцюгів. Виглядало це так…
"Беркутівці" прориваються на Майдан
Десь до 6 ранку правоохоронці захопили третину Майдану й притисли активістів до сцени і Будинку профспілок. Й тут несподівано вони зупинилися! Як потім стало відомо, на тодішню українську владу натиснула світова спільнота – Януковичу і компанії вказали на неприпустимість силового розгону мирної акції. Крім того, зранку на Майдан, попри закрите метро і заблоковані дороги, поступово стали прибувати тисячі киян.
Приблизно о 10:00 спецпризначенці почали відступати та сідати в автобуси.
"Беркут" залишає Майдан Незалежності
Бабуся замітала після "беркутівців", примовляючи: "Щоб і сліду вашого тут не було!"
Тоді стався ще один пам'ятний епізод. Я спитав у одного з "беркутівців", чи вони ще повернуться на Майдан. Мабуть, той сприйняв це за знущання, бо грубо відповів (рос.): "Не знаю! Но если бы нам дали приказ – мы снесли бы вас на х**!". Я трошки облагородив це откровення, заримував для милозвучності і дав у заголовок свого ранкового репортажу (рос.) "Беркутовцы" покинули Майдан со словами: "Был бы приказ – снесли бы вас".
Згодом цю фразу передрукували кілька сайтів, а ввечері того ж дня вона з'явлися в соцмережах уже як девіз "Беркуту".
"Журналистов нужно бить в первую очередь!"
До середини січня-2014 силовики хоч і без особливого бажання та все ж пускали журналістів в оточений Урядовий квартал. Ми з фотокором Юрієм Нагорним зробили туди чимало вилазок – пробиралися навіть в табір Антимайдану. Але після "Кривавого Водохреща" на вулиці Грушевського (19-22 січня 2014 року) прохід у заблоковану зону навіть для представників ЗМІ було закрито.
Вулиця Грушевського після "Кривавого Водохреща"
24 січня я вирішив піти у "розвідку". Обійшов стадіон "Динамо" по Петрівській алеї і Парковій дорозі й піднявся крутим схилом до футбольної арени. Далі без проблем пройшов попід стадіоном – там стояло кілька груп силовиків, але нікому не було до мене діла. Вийшов на Грушевського вже за спинами "беркутівців", які перекривали початок вулиці. Коли спускався з парку на тротуар – підсковзнувся і, намагаючись встояти на ногах, схопився рукою за замерзлий кущ й гарно роздряпав долоню. Спочатку не звернув на це увагу і не відчув болю на морозі, тож узявся фотографувати…
Ніч на Грушевського
Але потім побачив, що цебенить кров, і почав витирати її об сніг… Біля пам'ятника В'ячеславу Чорноволу стояло кілька "беркутівців" і багато пластикових пляшок з водою. Я безцеремонно підійшов, взяв літрову мінеральну і став поливати долоню… Один із бійців здивовано подивився на мій бейджик "Преса", взяв ще одну пляшку і підійшов: "Что ты фигней страдаешь, так неудобно – давай я!" І став лити мені воду, а я змивав кров… "Пошли в автобус, там есть аптечка – тебя перевяжут…" Але йти в "беркутівський" автобус мені зовсім не хотілося, тож відмовився…
Тут звідкілясь випірнув чоловічок у цивільному й суворо проричав до "беркутівців": "Это еще кто???" – "Журналист!" – "Какого черта он здесь делает?! Шляется кто ни попадя! Отведите его к Дому офицеров, пусть валит потом куда угодно. Только чтобы тут его не было!"
Фейковий погром! Чи вбивали кримчан під Корсунь-Шевченківським після Євромайдану?
Мені не дуже хотілося йти з таким супроводом: "Та я сам!" Цивільний махнув рукою й пішов. А "беркутівець" змовницьки прошепотів: "Ты иди! Только спрячь свою висульку "Преса"… Наши ребята зло шутят, что журналистов нужно пи***ть в первую очередь, а то пишут вранье! Так что от греха подальше спрячь…"
"Добре", – сказав я. І швиденько, не оглядуючись, почимчикував уверх по Грушевського. Хотілося ще поблукати безлюдним кварталом, але не наважився – "від гріха подалі"…
Потім я неодноразово згадував "того беркутівця", коли 18 лютого почалися звірячі побиття активістів і розстріли на Майдані: чи міг він бути одним з убивць? Мабуть, навряд...
"Фотопостріл"
Представників ЗМІ, до речі, "беркутівці" били з перших днів Євромайдану. Трощили також їхні фото- і телекамери… Тож у мене особливих ілюзій щодо їхнього ставлення до медіа не було. Та все ж здавалося, що бейджик "Преса" більше захищає, ніж дерев'яний щит чи будівельна каска… Але знову ж таки – тут, мабуть, як з "тим беркутівцем" – залежить, на кого натрапиш. І про це – наступна історія. Не зі мною, а з моєю гарною знайомою Світланою Вербицькою.
"Зранку 18 лютого я фотографувала біля Маріїнського парку, – розповідає Світлана. – Коли звідти почали виводити "тітушок" Антимайдану, зрозуміла: щось не так… А потім пішла "беркутівська" хвиля. Вони стріляли в усі боки і безжально били всіх підряд – навіть жінок, які тікали.
Біля метро Арсенальна я відійшла трошки вбік до кіосків і навела камеру... І в цей момент мене побачив один з "беркутівців". Я була одягнена в яскраву жіночу куртку, з-під шапки випиналося довге волосся до плечей. Тобто він чітко вирізняв дівчину з фотоапаратом… Але через видошукач я побачила, що його рушниця націлена прямо мені в об'єктив… На щастя, в останню мить "беркутівець" трошки опустив ствол, і гумова куля потрапила мені в ногу. Удар був дуже болючий, я впала, ледве піднялася й почала тікати… Навіть не уявляю, що було б, аби куля потрапила в об'єктив…"
Полювання на фотографа / Фото Світлани Вербицької
Кожному – своє
Революція Гідності перемогла
Через три дні після цієї історії колишній президент України Віктор Янукович втік з Києва. Росія почала захоплення Криму – у підступному нападі брали участь багато "беркутівців", які пліч-о-пліч з російськими загарбниками стояли на блокпостах. Аналогічну роль вони виконували згодом на Донбасі…
Тим часом, деякі з бійців "Беркута" пішли на схід захищати Україну у складі добровольчих батальйонів, а пізніше – в частинах ЗСУ і Нацгвардії…