Новоросійськ більше не тил: Росія втрачає свою безпечну гавань

І тут важлива навіть не тривалість атаки. Важливо інше: Новоросійськ мав стати для Росії безпечною гаванню. Не став. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Один із найважливіших портів

Після того, як Чорноморський флот почали методично вибивати з окупованого Криму, саме в Новоросійськ росіяни відводили свої кораблі. Тут один із найважливіших портів Росії, через який ідуть нафта, нафтопродукти, зерно, метали, контейнерні вантажі. Тут розташована інфраструктура, яка приносить гроші.

А гроші для Росії сьогодні – це війна. Тому, коли горить Новоросійськ, йдеться не про красиві кадри пожеж для наших соцмереж. Йдеться про спроможність Росії далі фінансувати війну проти нас.

За наявними даними, цього разу було уражено, зокрема, зерновий термінал.

Через Новоросійськ проходить до третини російського зернового експорту. Після атаки обвалилася одна з естакад зернопроводу, яким зерно подавалося з елеваторів у морський порт. І це дуже показова історія.

Час панування Росії на Чорному морі закінчився

Росія роками намагалася зробити Чорне море своєю територією. Вона блокувала українські порти, била по Одесі, нищила зернову інфраструктуру, намагалася контролювати наш експорт. Вона була переконана, що може створювати проблеми українській економіці, залишаючи власну логістику недоторканною.

Цей час закінчується.

Новоросійськ важливий не лише через зерно. Ще важливіша для Кремля нафта. Саме нафтові доходи залишаються одним із ключових джерел грошей для російського бюджету. І тут ми вже бачимо не одиничний удар, а системний результат.

Завантаження російської нафти в Новоросійську суттєво скорочується. Загалом морський експорт російської нафти у липні впав порівняно з червнем. І це відбувається паралельно з ударами по НПЗ, нафтобазах та інших елементах російської логістики.

Тобто ми поступово приходимо до того, про що говорили давно: бити треба не тільки по зброї, яка вже летить в Україну. Треба забирати у Росії можливість цю зброю виробляти, перевозити й оплачувати.

Саме тому я б не називала удари по Новоросійську ударами помсти. Помста тут взагалі ні до чого.

Можливості Росії вести війну виснажуються

Це війна на виснаження російських можливостей. І результати цього виснаження росіяни дедалі частіше бачать уже не по телевізору.

Проблеми з бензином охопили щонайменше 16 російських регіонів. На окремих АЗС пальне зникає, десь його перестають продавати в каністри, десь з'являються черги. Люди можуть годинами чекати можливості заправити автомобіль.

Росіянин, який ще вчора дивився війну десь далеко по телевізору, сьогодні стоїть у черзі за бензином. І ось це, мабуть, одна з найважливіших змін.

Путін роками будував для росіян дуже комфортну модель війни: воюємо ми, гинуть українці, руйнуються українські міста, а Москва, Петербург, Краснодарський край та решта Росії живуть своїм звичайним життям. Україна цю модель ламає.

Українська дилема для Кремля

Новоросійськ особливо показовий ще й тому, що це зовсім не незахищена точка на карті. 

Краснодарський край важливий для Кремля, а Росія роками вкладала величезні ресурси у свою ППО. Але територія країни настільки велика, а важливих об'єктів настільки багато, що прикрити все неможливо.

Якщо стягувати "Панцирі" та інші системи навколо Москви – оголюються інші регіони. Якщо захищати військові об'єкти – залишаються вразливими НПЗ. Якщо прикривати НПЗ – прилітає в логістику. Саме цю дилему Україна зараз створює Росії. І що більше таких ударів, то дорожчим для Кремля стає кожен наступний день війни.

Порт, який мав бути безпечною заміною Криму, більше не безпечний. Нафтова інфраструктура, яка мала безперебійно приносити гроші, стає вразливою. Регіони країни, яка є одним із найбільших виробників нафти у світі, стикаються з дефіцитом бензину.

Оце і є реальність, яку Путін дуже довго намагався не допустити. Війна повертається туди, звідки вона прийшла.

І якщо в Кремлі досі сподіваються, що Україну можна просто пересидіти, виснажити й дочекатися, коли в нас закінчаться ресурси, їм варто уважніше подивитися на Новоросійськ. Бо ресурси закінчуватися можуть не тільки в України.