Європейські мандрівники вперше побачили велетенські скульптури Моаї на острові Пасхи Великодньої неділі 1722 року. День відкриття і дав острову сучасну назву. Місцеві ж мешканці досі називають його Рапа-Нуї.
Перші мандрівники не знали ані про походження та призначення велетенських статуй, ані про те, хто їх створив. Однак історія Моаї - вражаюча та хвилююча водночас.
Вважається, що Моаї - духи древніх предків, які оселилися у скелях, аби захищати своїх нащадків.
На території кар’єру Рано-Рараку налічується понад 400 статуй Моаї. Це майже половина усіх пам’яток, які донині збереглись на острові.
Моаї викарбовували із каменю зі спресованого вулканічного попелу. Та чимало скульптур - незавершені. Найвища з них - 11 метрів заввишки, вага деяких - 90 тонн.
Навколо кар’єру розкидано десятки Моаї, які дивляться у різні сторони вглиб острова. Здається щось незбагненне мало трапитись, щоб змусити острів’ян відмовитись від священної традиції Моаї.
Зазвичай, після завершення роботи над статуєю її мотузками витягували з кар’єру та морем доправляли до платформи, на яких вони мали стояти. А вже там майстри наносили останні штрихи.
Зроблені з вулканічного каменю, очі скульптур прикрашали коралами. За віруваннями місцевих жителів, саме очі давали Моаї життя. Культ, що виник у сиву давнину, був приречений. Острів'яни вирубували ліс, аби переправляти Моаї. Утім, у них не залишилось деревини, аби збудувати рибальські човни або ж покинути острів.
Тоді ж островом поширився канібалізм. Можливо, трагічний приклад острова Пасхи попереджає нас про долю тих, хто не дбає про природу та виснажує її ресурси.