Риби мало, купатись - небезпечно. Там, де раніше була глибина, тепер можна ходити. Озеро випиває дикий рис.
“Трошки раніше тут водилася всяка риба, і щука. Якщо такими темпами воно буде і надалі замулюватися, то, я думаю, що я доживу до таких часів, що я буду по ньому ходити, як апостол Петро по воді”, - сказав лісничий Скулинського лісництва Леонід Лесюк.
Колись люди вважали, що зміряти глибину нічим не можна, тому й назвали Нечимне. Біля берега води - на кілька сантиметрів, чітко проглядається дно. Здається, коли зайдеш, то буде по кісточки. Насправді це все мул, і ступивши, навряд чи вдасться легко вибратися. Глибина мулу біля берега - 7 метрів, посередині - до 10.
Цей мул - сапропель - чудове натуральне добриво для угідь. Саме він і є причиною зникнення озера. Якби його вибрати, врятували б і озеро, і була б користь для сільського господарства.
Інший варіант - поглибити озеро земснарядом. Але тут - заповідна зона, яка обмежує господарську діяльність. Та й грошей для цього в бюджеті не передбачили.
“Цього року дорогу відремонтуємо, енергопостачання доробимо, допрацюємо - оці дві роботи ми зробимо. Решту - по озеру - ні. Мова йде про 10 мільйонів гривень. Земснаряд треба - найголовніше. Він два роки тому коштував 1 мільйон 600, зараз коштує 2 млн. 300 тисяч. Його треба купити і поставити туди. Поки - ні”, - сказав голова Волинської ОДА Борис Клімчук.
“Рятувати озеро треба обов’язково, тому що пов’язане воно з іменем Лесі Українки, тому що воно мало би бути привабливим для туристів, варто було би розробити туристичні маршрути, пов’язані з цими місцинами”, - вважає вчителька української мови і літератури Лариса Токарчук.
Тим часом Нечимне привертає увагу громадських організацій. На висвітлення його проблеми надходять гроші з-за кордону, але на порятунок - поки нема ні копійки.