2 
Трагедія прадавнього лісу
Дослідники зосередилися на періоді палеоцен-еоценового термального максимуму (PETM). У цей час через активну вулканічну діяльність в атмосферу потрапили величезні обсяги вуглецю, що призвело до глобального потепління та зміни режиму опадів. Нове дослідження доводить, що ліси реагують на такі зміни проріджуванням крон та масовою загибеллю дерев, пише SciTechDaily.
Ми викидаємо вуглекислий газ в атмосферу швидше, ніж будь-який відомий природний процес,
– прокоментувала провідна авторка дослідження, докторка Реган Данн із Музею природної історії округу Лос-Анджелес.
Щоб відтворити вигляд лісів, які зникли мільйони років тому, вчені використали фрагменти кутикули листя. Ці мікроскопічні залишки клітин знайшли у багатих на органіку породах басейну Ханна у штаті Вайомінг. Форма клітин епідермісу листка безпосередньо залежить від кількості сонячного світла, яке він отримував під час росту.
У густих тінистих лісах клітини стають витягнутими, намагаючись впіймати кожен промінь. Аналізуючи ці показники під мікроскопом (де масштабні лінійки часто становлять лише 50 мікрон або 0,05 міліметра), команда розрахувала індекс листкової поверхні (LAI). Цей показник визначає щільність лісового намету і дозволяє об'єктивно порівнювати екосистеми різних епох.
Пророцтво для сучасних лісів
Результати показали, що під час PETM ліси Вайомінгу, де колись росли гігантські метасеквої, платани та пальми, стали значно рідшими. Через високу температуру та посухи дерева не витримували стресу, що призводило до ерозії ґрунтів та порушення колообігу води.
Попри те, що ці події відбулися мільйони років тому, вони мають прямий стосунок до сучасності. Сьогодні людство насичує атмосферу вуглецем приблизно вдесятеро швидше, ніж це відбувалося під час природної катастрофи минулого.
Занадто багато вуглекислого газу – це [теж] погано для лісів, оскільки супутнє потепління та висихання виснажують дерева й убивають багато з них,
– додала палеоекологиня та професорка Університету Вайомінгу докторка Еллен Д. Куррано.
Чи пройшли ми точку неповернення
Супутникові дані, які збирають з 1980-х років, свідчать про небезпечну тенденцію. Після початкового періоду озеленення планети через "удобрення" вуглецем, траєкторія змінилася. Зараз багато регіонів Землі починають коричневіти. Це означає, що ми могли пройти критичний поріг, за яким надмірна спека руйнує екосистеми швидше, ніж вони встигають адаптуватися.
Сьогодні ліси Амазонії вже демонструють ознаки занепаду, схожі на ті, що зафіксували у скам'янілостях Вайомінгу. Сучасні ліси стикаються з додатковим тиском: вирубкою, лісовими пожежами та інвазійними видами, що знижує їхню здатність до відновлення.
Збереження цих природних поглиначів вуглецю, які щодня переробляють сотні мільйонів тонн викидів, є критично важливим для пом'якшення наслідків кліматичних змін.