У Києві зробили висновки із проблем у комунікації на попередніх етапах та підготували позитивне тло до початку робочого дня. Так це чи ні – покаже час. Я ж пропоную сконцентруватися на іншому політичному факторі. Про це заявив Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

Читайте також Пазли можуть скластися по-різному: чому зараз – справді історичний момент

Бажання Трампа на українському напрямку

Дональд Трамп прагне продемонструвати новий підхід до політики та грати на контрасті з попередниками. Водночас йому потрібні швидкі результати, щоб продемонструвати свою ефективність. А також з огляду на конструкцію гасел MAGA показати першість США у зовнішній політиці.

На українському напрямі це виявлялося в такому собі трикутнику.

1. Забезпечити швидке припинення вогню. Для США важливо здобути такий результат до американсько-китайського саміту, в іншому разі MAGA не працює – Вашингтон змушений буде радитися та/або просити допомоги в Пекіна. Такий варіант поганий, враховуючи спроби Вашингтона вкотре продемонструвати своє лідерство та здатність до розв'язання криз у нестабільних регіонах. Особисто для Трампа, який говорив про мир за 24 години. Провал, але не критичний – завжди можна знайти винного. Питання, хто ним буде. І від цього залежать контури наступного циклу.

2. Змінити підходи політики США на українському напрямі та продемонструвати виборцеві політику отримання вигоди для США. Ускладнювальним чинником тут служила непроста історія відносин Володимира Зеленського та Трампа.

Тут Україна могла б зіграти у раціонального партнера, ідучи шляхом комунікації з виробниками зброї, із ключовими групами в оточенні Трампа. Говорити сухо, мовою цифр, прибутків, потенційної вигоди. Але не грала, воліючи залишатися значною мірою в межах гри на емоціях.

Для незгодних із тезою наведу один приклад. Угоду про ресурси запропонував президент Зеленський, а ось драфт такий із Києва так і не надіслали. Робочу групу з американцями за написанням такого (відразу після анонсу президентом) не створили. У Вашингтоні зробили свій варіант, як вони бачили "вигоду". І почався тривалий процес суперечок та узгоджень, перший етап якого вже завершився.

3. Спробувати продемонструвати нові підходи до політики на російському напрямі. Суть проста – економіка Росії дедалі більше залежить від КНР. Для США важливо не допустити проходження точки неповернення в цьому процесі. Далі, якщо можливо, грати на розбіжностях Москви та Пекіна, створюючи Китаю додаткові складнощі у розширенні своєї зони впливу. Паралельно з цим також отримувати свою вигоду. Тобто демонструвати виборцеві умовну окупність зусиль на зовнішньополітичному фоні.

Москва, до речі, швидко відреагувала та запропонувала Вашингтону одразу кілька реальних проєктів, починаючи від спільної торгівлі вуглеводнями (швидкий прибуток тут і зараз) та закінчуючи питаннями арктичних морських шляхів (стратегічна вигода).

На цьому фоні відбувалися консультації та переговори про заморожування війни. З некомфортними для України межами. Адже є інтереси Вашингтона на російському напрямі, є поспіх, є складна історія відносин Зеленського з Трампом і є відсутність комплексної гри на раціональних інтересах. Сюди ж після сварки в Овальному кабінеті можна додати ще один чинник: українського президента підняли на прапори демократи. Тобто додався внутрішньополітичний фактор, який не дозволяв Трампу у своїй риториці звинувачень попередників здати назад.

Як результат – вигідна для Росії позиція, за якої можна представити саме Україну стороною, яка не бажає швидкого припинення війни, і, як наслідок, стороною, яка заважає реалізації планів Трампа.

Для Кремля, своєю чергою, варіант швидкого заморожування без картини перемоги, тобто політичних поступок не лише з українського питання, а й у сфері відносин із ЄС та НАТО, залишається неприйнятним. Адже саме згадана картина перемоги дає шанси Росії підтвердити свої геополітичні амбіції.

У цих межах Путін намагався, не поступаючись ключовими питаннями, уявити себе ініціатором мирного процесу. Першим заявив про великоднє перемир'я на один день. Після різкої реакції української сторони на план Трампа щодо врегулювання, Кремль заявляє про нове перемир'я на 8 – 10 травня, яке приурочене до дня перемоги. Тобто ініціативу мав Кремль.

Угода про ресурси як реальний крок України до миру

На відміну від одноденних перемир'їв, підписаний з Україною документ Трамп може подати як реальну реалізацію своїх заяв. Запропонував угоду – отримав результат. Цей результат він одержав від України. Відповідно, саме Київ забезпечив перші реальні зрушення в описаному вище трикутнику інтересів Білого дому.

Отже, нівельовані можливі бонуси від перемир'я Путіна на день перемоги. Адже знову дивимося на трикутник інтересів: навіть повне припинення вогню на три дні не є результатом для Трампа. Це не дає шансів на заморожування, не реалізує його план, не дає навіть натяку на угоди з Росією і тим більше не дає бонусів у вигляді гри російською картою на китайському напрямку.

Як наслідок, Трампу найближчими тижнями складно одночасно говорити про угоду з Україною як своє досягнення та українську провину в зриві мирного процесу. Сумнівно, що він назве винними і своїх перемовників. Залишається один учасник – Росія. Різкої зміни риторики щодо Путіна ми тут навряд чи побачимо, але шанси на посилення тиску реальні.

Ба більше, якщо у підписаному договорі про ресурси справді закріплений факт про залік військової допомоги як американського внеску до спільного фонду, адміністрація Трампа може цілком позитивно сприйняти ідею передання нових пакетів озброєнь Україні для зміни ситуації на лінії фронту.

Ба більше, такий підхід має раціональний вигляд на тлі оголошеної Трампом політики перегляду витрат і одночасно стимулювання промисловості.

Підписаний договір про ресурси також грає роль і на китайському напрямі. Трамп може заявити своєму виборцю, що українська ресурсна база за будь-яких сценаріїв розвитку подій не перейде під контроль КНР. А у комунікації з Пекіном договір грає роль якоря, який демонструє, що Україна перебуває в зоні американських інтересів.

Тимчасовий фактор, або Чому не варто тішитися

Підписання угоди про ресурси дає додаткові можливості для України. Але політика – динамічний процес. Є інтереси США на російському напрямі. Є інтереси вийти на замороження найближчим часом: вже не за 24 години, не за місяць, але принаймні за рік. Є політика Кремля, його спроби впливати. Зрештою, порівняно успішний переговорний трек Дмитрієва.

Ініціатива поки що на боці України, та в найближчі кілька тижнів з'являється можливість:

  • активніше та з більшою ймовірністю успіху пропонувати оточенню Трампа своє бачення замороження війни;
  • вести розмову про нові пакети військової допомоги. Але для реальних результатів – зміни ситуації на лінії фронту. Або зміни балансу сил у війні.

В ідеалі можна було б розпочинати розмову про позиціювання України, її функціонал на регіональному та глобальному рівні у післявоєнний період. Простіше кажучи, формулювати відповіді на запитання, чим Україна може бути корисною у регіоні, ЄС, у світі. Або навіщо Україна потрібна Європі, ЄС, США. Пропонувати варіанти політики на 5 – 10 років наперед.

Пишу "в ідеалі", тому що найбільший ефект таких пропозицій можна отримати у короткому вікні можливостей – кілька місяців. Восени буде складніше.

Щодо військової допомоги. Так, підписаний договір полегшує переговори про постачання зброї зі США та розвиток військово-технічного співробітництва. Але той самий договір містить норми про формування фонду обома сторонами. У цьому його пастка: військова допомога не може бути нескінченною. За відсутності процесу наповнення фонду українською стороною (а тут маємо справу з живими грошима) той самий Трамп матиме можливість повернутися до різкої риторики. Мовляв, США свої зобов'язання виконують, фонд наповнюється, а інший бік не поспішає. Знову повертаємось у часові рамки та вікна можливостей. Це не більше як рік.

Але вікно можливостей є, і його треба використовувати. Поки що маємо вдалий хід українського керівництва.