Підсумки дна. Наскільки швидко політики "прогинаються" під гнітом партії
Почнемо ми з нещодавнього нововведення – декларування для громадських організацій. Про нього вже всі пошуміли, але якщо ви раптом не в курсі, то грантоїдів типу мене парламентарі, з подачі нардепа Тетяни Чорновол, зобов'язали подавати такі самі електронні декларації, як і чиновників, або, наприклад, прокурорів. Але я не про складне грантоїдське життя.
Бачте, законопроект, який зобов'язує громадських "активістів" здавати декларації, з'явився давно. Вигадала його не Чорновол, а позафракційний депутат від партії Воля Юрій Дерев`янко восени 2016 року. І далі слідкуйте за руками: Дерев`янко за цю законотворчість просто заганьбили. Причому, не громадські активісти, а його ж колеги у парламенті.
Спікер Верховної Ради Андрій Парубій – людина з іміджем хорошого хлопця, до речі, тоді навіть не захотів такий паршивий законопроект виносити на розгляд парламенту. Пікантний момент – Парубій обирався від "Народного фронту". Варто запам'ятати.
Порошенківський політолог Віктор Уколов тоді написав полум'яну колонку із заголовком "Декларації активістів як депутатська помста". Де навів купу аргументів, чому Дерев`янко вигадав маячню.
Минає півроку.
Політична кон'юнктура змінюється. А громадські активісти, судячи з усього, остаточно задовбують нашу владу. Подивімось на наших персонажів сьогодні. Тетяна Чорновол з "Народного фронту" – бере текст законопроекту Дерев`янка піврічної давнини і тягне його до Верховної ради. Андрій Парубій, який 6 місяців тому назвав це маячнею, підтримує та виносить на голосування.
Читайте також: Чесна політика. Якими схемами користуватиметься Порошенко, обираючись на другий термін
Але, звісно, такий законопроект потребує формування громадської думки, і тоді порошенківський політолог Віктор Уколов, не витерши попередню статтю, де декларування активістів – це погано, пише нову статтю: під заголовком "Чому антикорупціонерам варто заповнювати електронні декларації".
Тобто люди, які перед Новим роком дуже сильно виступали проти. Яскраво виступали. Полум'яно. Не шкодуючи епітетів. Після нового року раптом стали "за". Тут питання не в електронному декларуванні, тут взагалі не важливо, про що мова. Тут же єдине, що має цікавити – як у них хребет не ламається так вигинатись за лінією партії. Ну те що психіка у цих діячів неймовірно гнучка – то зрозуміло, але фізіологічно – як їм це вдається?
Читайте також: Право на правду. Хто покриває майданівські злочини екс-"беркутівців"
Але ми забули про Дерев`янка, в якого Чорновол скопіювала текст практично слово в слово: він тепер проти. Тепер Дерев`янко прийшов до парламентських комітетів і у запальній промові порівняв закон Чорновол із диктаторськими законами 16 січня. Назвав правки ганебними та неприпустимими. Що змінилось?
Відповідь проста. Дерев`янко тепер злився в обіймах із Саакашвілі. І підтримувати пропрезидентські законопроекти, нехай і його власного авторства – йому нині не до лиця. Тож ось так робиться українська політика. Ось стільки вартують будь-які їхні заяви.