Після успішних революцій в Тунісі та Єгипті населення вищезазначених країн вирішило не зволікати і покінчити з багаторічним правлінням своїх лідерів.
Вимоги мітингувальників у всіх країнах практично однакові - зміна керівництва, демократичні реформи, дотримання прав і свобод громадян. Втім, влада так швидко свої позиції здавати не поспішає. Проти демонстрантів діють традиційними методами - грубою силою та залякуваннями.
Приміром, у Ємені народні виступити розганяли за допомогою силових структур. Поліція застосувала проти демонстрантів бойові набої. За повідомленнями опозиції є багато жертв та постраждалих. Офіційну статистику про загиблих влада країни приховує. Але і це не зупиняє народ. Мітингувальники готуються йти до кінця - відставки президента Салеха.
”Я звертаюся до президента Салеха, я хочу, щоб він подивився на те, що робиться в країні, і я кажу йому - йди геть!”, - каже протестувальник Хакім Мохамед.
Схожа ситуація і у Бахрейні. Там до охорони правопорядку та розгону демонстрантів застосували збройні сили країни. До столиці Манами ввели танки, військові заборонили проведення демонстрацій. Спецназ розігнав мітингувальників, застосувавши сльозогінний газ. Незважаючи на заклики світової спільноти, король країни Хамад аль-Халіфа та його племінник прем’єр-міністр Халіфе аль-Халіфе владу віддавати не збираються.
”Влада Бахрейну не повинна використовувати насильство проти мирних демонстрантів та журналістів. Це повинно негайно припинитися. Винних потрібно притягти до відповідальності. Адже влада повинна поважати громадянські права протестувальників, і я закликаю ворогуючі сторони до переговорів”, - каже генеральний секретар ООН Пан Гі Мун.
А от лівійський лідер Муаммар Каддафі своїх позицій здавати не збирається. Проти демонстрантів силові підрозділи застосували бойові набої. За різними даними жертвами сутичок стали більше 100 осіб, сотні людей поранено. Найгірша ситуація у місті Бенгазі - там мітингувальників розстрілювали снайпери та гелікоптери. Лівійська влада у організації заворушень звинувачує іноземних екстремістів, які намагаються дестабілізувати ситуацію в країні.
Не бажає поступатися владою і керівна верхівка Ірану. У всіх негараздах вони традиційно звинувачують захід, який, мовляв, фінансує опозицію і традиційно хоче забрати сильного гравця з геополітичної карти світу. Тому з противниками влади розбираються традиційними способами - сльозогінним газом, кулями та кийками.
”Ми не дозволимо опозиціонерам робити заяви, і більше не збираємося терпіти їхнього нахабства”, - каже міністр юстиції Ірану Садех Ларіджані.
Але, як зазначають політологи, влада в цих країнах повинна змінитися. Адже перед народними масами стоїть живий приклад Єгипту та Тунісу - там переміг народ. Звісно, перемога вартувала сотень людських життів, проте бажання до змін та нового життя перемогло страх перед смертю.