За свої 24 роки пілот Су-27 Іван Болотов опанував чотири типи літаків і виконав десятки бойових завдань. Останнє – 2 лютого 2025 року. Його наздогнали російські ракети, а шансів ухилитися або катапультуватися не було.

"Він навіть не знає, що загинув. Ми з рідними кажемо, що він досі на бойовому завданні. Літає десь у небі та не знає, що з ним сталося. Йому не було боляче", – говорить дружина Анастасія Болотова.

У рамках проєкту "Життя після втрати" на сайті 24 Каналу Анастасія розповіла, якою людиною був пілот Іван Болотов, чому мріяв літати саме на Су-27 і як вона намагається пережити втрату найріднішої людини.

Варте уваги "Я втратила велику планету": історії 4 матерів, чиї діти загинули на війні

Історія Івана та Анастасія почалася з дружби. Вони жили у сусідніх дворах, тож ще дітьми гуляли в одній компанії. І довго були просто друзями, поки не зрозуміли, що кохають одне одного.

Іван був із родини льотчиків, його дідусь і прадідусь також підкорювали небо. Тож, після того як закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, переїхав до Харкова, де вступив до Національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Він дуже хотів підійняти у небо винищувач Су-27, на якому літав його дідусь.


Іван таки опанував винищувач Су-27 / Фото із сімейного архіву

Іван був дуже цілеспрямованим. Ніколи не казав "не можу", а робив усе, що в його силах. Анастасію вражало, що поки їхні ровесники хотіли гуляти й відпочивати, хлопець дуже старався вступити до Харкова та забезпечити собі гарне майбутнє. Він був людиною з щирою душею та глибоким розумом, згадує дружина.

Ще бувши друзями вони постійно бачилися, коли Іван приїздив додому. Друзі жартували, мовляв, а може ви таки зустрічаєтеся? І згодом Анастасія зрозуміла, що дійсно хоче будувати своє майбутнє саме з ним.

Я перша зрозуміла, що дуже кохаю його. Ми гуляли навколо озера. Я дивилася на нього й мені здавалося, що навколо зовсім нічого немає. Мені хотілося, щоб він завжди був поруч і нікуди не їхав. Тоді я зрозуміла, що це вже не дружба, а кохання,
– пригадала Анастасія.


Анастасія та Іван / Фото із сімейного архіву

Іван мріяв про родинне тепло та дім, у якому завжди чекають. І разом з Анастасією вони створили сім'ю, сповнену любові та турботи. Після весілля поїхали в Карпати з друзями, де провели час в теплій атмосфері. Іван дуже любив гори за їхню велич, тишу і силу. Саме там, серед хмар і вершини, він відчував справжню свободу.


Весілля Анастасії та Івана / Фото із сімейного архіву

Про свій перший бойовий виліт Іван розповів дружині лише через кілька днів після виконання. Вони планували дитину й він не хотів її хвилювати. Після – у них з'явився ритуал. Кожного разу перед бойовим завданням Іван писав дружині: "Я погнав". Тоді вона розуміла, що це не просто виліт.

Я постійно писала йому слова кохання та щоб беріг себе. Ванечка завжди казав, що це наче якийсь купол над ним, що береже його від всього злого і від російських ракет. Коли з'явилася дитинка, ми вже відправляли йому "кружечки" разом з Манюньчиком. Писали, що віримо в нього та завжди підтримуємо. Ванечка казав, що він нас дуже любить і що має повернутися додому живим,
– розповіла Анастасія.

Анастасія розповіла, що Іван дуже чекав сина. Це була одна з найбільших їхніх спільних мрій. Був поруч на пологах і підтримував, а син наче відчував, коли йому треба народитися, ніби знав, коли тато буде в Києві. У них була ще одна спільна "дитина", як говорить Анастасія, – їхня улюблена собака, на ім'я Джаві.


Уся сім'я Болотових разом / Фото із сімейного архіву

Кожного разу, повертаючись додому після польотів, Іван із захопленням розповідав, як його залізна пташка прорізала хмари, як він бачив згори захід сонця… І як махав мені рукою, пролітаючи над нашим будинком. Я безмежно пишалась і досі пишаюсь тим, що він – мій чоловік,
– поділилася Анастасія.

Перед тим як вкладати дитину спати, Анастасія дзвонила чоловікові. Увечері перед загибеллю Івана, син дуже плакав. Вона сказала чоловікові, що перетелефонує пізніше, але Іван відповів, що хоче просто на них подивитися.

"Ванечка дивився на мене і на сина, наче роздивлявся. Потім це вилетіло з голови, до другого числа (коли Іван загинув – 24 Канал), але такого ще не було. Я про це думала дуже довго, потім лягла спати. Зранку він, як зазвичай, написав, що він "погнав", – розповіла дружина.


Родина Болотових / Фото із сімейного архіву

Вдень Анастасія збирала речі, вони з дитиною і собакою мали вперше їхати до Івана в Миргород. Разом з нею були мама та подруги. У мами задзвонив телефон, Анастасія взяла його. Дзвонила мама Івана.

"Я не хотіла віддавати телефон, він був у мене в руках. Я розуміла, що там щось не так. Мама сказала віддати їй телефон. Я стояла до неї спиною й почула, як вона починає кричати і падає. Тоді зрозуміла, що це за відчуття було. Мені навіть не треба було казати, що там. Далі майже нічого не пам'ятаю. Я дуже кричала, не розуміла як далі жити", – поділилася Анастасія.

Вона згадує, що постійно думала, наче це просто страшний сон. Що ось зараз вона прокинеться і все буде добре – Іван напише, як зазвичай, адже не було жодного дня, щоб він не писав їй.

Вперше не почути: "Спокійної ночі, кохана" – це прям жах. Першої ночі я не спала. Підійшла до малого, а мені у вікні ввижався силует Ванечки. Я увімкнула нічник, але силует не зник. Мені було дуже страшно, тому що я не розуміла, що навколо мене відбувається. Вже нема життя. Мене вбили, а я наче забула померти,
– пригадала Анастасія.

За чотири місяці від загибелі чоловіка Анастасія дуже змінилася – стала жорсткішою й більше не бачить тих яскравих фарб у житті, що були раніше. Іван був захисником і дбав про їхню із сином безпеку. Тепер вона має подбати про них сама.

Поки, зізналася Анастасія, вона не бачить майбутнього для себе. Намагається завантажити себе справами, а коли вже зовсім не витримує – пише психологині й та допомагає вийти з цього стану.

"Я б хотіла сказати дружинам, мамам і татам, які втратили свою дитину або чоловіка, що треба триматися. Як мінімум задля пам'яті про них. Але, чесно, не буду брехати – я сама ще не розумію, як жити далі та існувати", – сказала Анастасія.

Важливо! Вшанувати пам'ять Івана Болотова, який відважно боронив українське небо, можна підписавши петицію для присвоєння льотчику звання Героя України.