Спершу його скроплюють водою - аби не ламався. А вже потім викручують сніпки та шнурочки-косички. Скільки вийде дідухів - не планують. Та задля них щороку сіють мішок вівса. Жнуть його серпом, як лише почне жовтіти, - аби не осипався. А коли сідають за плетіння, то засиджуються до ночі.
“Ой, як коли: є солома файна, та шкода, та ще й сиджу. 11-12 - та й лягаю спати. А так рано встану, та й звариться щось трохи, та й давай до роботи, бо шкода”, - каже народна майстриня Ольга Коцюк.
Кажуть, коли Матір Божа народжувала Христа в стаєнці, то була там дірка. І свята родина закрила її снопом . То ж тепер дідух разом зі соломою несуть до хати на Святвечір. Ще й благословляють.
“Заходять до хати та й ся каже: “Вінчую Вас з тими святами. Щастя, здоров’я, радості, веселості. Абисте до Нового року дочекали. Від Нового року до Богоявлення. Від Богоявлення до Воскресіння. Зичу, тя вінчую. На многії літ прожити” - та й всьо”, - розповів народний майстер Михайло Коцюк.
Уже з півсотні маленьких снопів майстри продали. Однак у стодолі височіє дідух, який чекає свого унікального призначення - він стоятиме у центрі Львова, за припущеннями майстрів, висота святкового красеня сягне близько 5 метрів.