За найскромнішими підрахунками, потенційні родовища на Алясці містять від 5 до 16 мільярдів барелів нафти. Варто лише копнути глибше, і струмінь сам вирветься назовні.
Але є одне “але”. Багато родовищ розташовані на території Національного арктичного заповідника, найбільшого в Сполучених Штатах природоохоронного об’єкта.
Парк площею 78 тисяч квадратних кілометрів розкинувся на 6 різних екологічних зон. У жодному іншому заповіднику не знайдеться стільки різновидів арктичної фауни як тут.
Національний парк вперше ще у 1960 році взяла під охорону адміністрація президента Ейзенхауера. До сучасних розмірів заповідник розрісся у 1980 році. Він захопив ласі для нафтовиків шматки, але ті нічого не могли вдіяти.
Аби розпочати буріння на території парку, геологам потрібен федеральний дозвіл. Урядовці навідріз відмовляються його видавати. Хоча з іншого боку розуміють, без додаткової нафти країна довго не протягне… Дилема!
Адміністрація Джорджа Буша-молодшого палко підтримувала буріння. В період його президентства суспільна думка також схилялася на бік початку робіт. Штат Аляска першим заявив своє “так”. Ще б пак, адже якщо видобувається нафта, мешканці штату отримують шалені дивіденди - щороку до 2 тисяч доларів на кожного.
Діаметрально протилежну позицію зайняв наступник Буша Барак Обама. Нафтові платформи, трубопроводи і автомагістралі, переконаний, спустошать дику природу. Відтак з бурінням вирішили поки зачекати.