Бахмут – не Сталінград: чи варто й далі обороняти місто

Чим важлива оборона Бахмута

Воєнно-тактичного генія для знищення робочої сили в котлі не потрібно. Ми знаємо це з радянських часів: наказ Сталіна №227 "Ні кроку назад!" і загороджувальні загони НКВС за солдатами Червоної армії. А чому "ні кроку"? В чому сенс такої самопожертви?

Цікаво Чи переможе Україна у війні у 2023 році

Для рабськи покірних мобілізованих з недоімперії такі питання категорично заборонені. Їх женуть на наші позиції, як отару на бійню. Водночас українські воїни діють свідомо, вони повинні знати свій маневр та бойову місію. Вони не повинні вмирати безглуздо. Українське суспільство не погодиться з такими втратами. 

Тому, коли в районі Бахмута анулювався наступальний потенціал недоімперії, то героїзм захисників був виправданий. Зараз наші оборонні позиції практично знищені, і цілком доцільно вийти за межі річки Бахмутка до нової лінії, зберігаючи силу для подальших бойових дій.

На хід воєнної кампанії відмова від Бахмуту після майже року його захисту не вплине. Вся ця нісенітниця, що семидесятитисячний районний центр є "Сталінградом" цієї війни "зайде" лише неграмотним росіянам. Під час Другої світової війни захоплення Сталінграда забезпечило німецьким фашистам вихід до нафтових родовищ Азербайджану та перерізання Волги – однієї з головних транспортних артерій СРСР.

Водночас Бахмут нічого не прикриває. Його захист разом із захистом Соледара, Вугледара та іншими фортець дала можливість зупинити наступальні спроби недоімперії та нейтралізувати її найбільш боєздатний підрозділ – ПВК "Вагнера".

Читайте також Білорусь та Казахстан принизили Путіна перед усім світом

У соляних шахтах Бахмута були склади зброї. Але це була стрілецька зброя радянських часів. Всю робочу вже давно звідти вивели. На території одного з промислових підприємств Бахмута були склади сучасних боєприпасів. Але, я вважаю, що їх вже вичерпали в битвах.

Україна нічого не втратить

Вийшовши з Бахмуту, Україна не залишиться без солі. Як не залишилася без бензину та дизеля на початку бойових дій, як і не залишилася без світла та тепла після атак на критичну інфраструктуру. Ба більше, виробництво солі там зупинили пів року тому.

Я більше не бачу жодного сенсу в тому, щоб докладати надзвичайних зусиль для оборони Бахмуту. Однак, якщо наше військове командування має можливості для продовження оборони при мінімізації втрат, то йому, ясна річ, краще знати.

До речі, вже з'явилися думки, що дивна партизанщина у Брянській області виникла саме для того, щоб відвернути увагу від відходу з Бахмуту. Я так не думаю. ЗСУ без жодного інформаційного туману відходили з Сєвєродонецька та Лисичанська і ніяких потрясінь обуреної громадськості не було. Тому що ми довіряємо професіоналізму військових, які роблять те, що потрібно.

Важливо Перед українським військом постала важлива дилема

Війна – це не лише переможний марш колон під розгорнутими знаменами. Головне, чого ми очікуємо, це підготовка наступу ЗСУ літом – весною. Бої тактичного значення, при всій їхній напруженості, є лише епізодом масштабної воєнної кампанії.

Як то кажуть: "Курчат рахують восени". Так воно і буде. Такий наш український шлях. Шлях до перемоги.