Одразу після Революції гідності багато людей сконцентрувалося на тендерах. Просто тому що за Януковича на тендерах багато та тупо крали. Документація була закрита, а конкуренція… Її не було.
Тоді, після Революції, здавалося, що достатньо автоматично моніторити тендерні закупівлі, і багато чого зміниться. Тоді група ентузіастів, яка мало не переросла у міністерський департамент, створили систему Prozorro.
Електронні закупівлі – це найкрутіша річ для тендерів, яку можна уявити. Вона показує усі операції, може виявляти порушення. Адже після Революції здавалося, що якщо виявити порушення, то, звісно ж, воно буде припинено.
Prozorro реально багато чого може, але карати порушника – ні. Для цього потрібні суди, прокуратура, СБУ. Prozorro висвітлює порушення, але якщо порушник достатньо нахабний, щоб не зважати на це – то він домовиться з правоохоронцями чи судами і робить що хоче.
Тоді, після Революції, на такі "жирні" тендери, як паливні, приходить невідома фірма. І починає викидати з тендерів величезні корпорації. Цю фірму спочатку називають "прокладкою", ніби вона існує лише на папері. Потім стає зрозуміло, що вона нізвідки, але веде реальну діяльність. Потім ця фірма нарощує оберти, і продає державі палива на 7 мільярдів гривень.
Хто насправді стоїть за цією фірмою, та які ще порушення були зафіксовані – дивіться у програмі.