За цим переказом, батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, до старості були бездітні, але, одержавши звістку про народження дитини, вони вирішили присвятити дитину Богу.
Діва Марія ввійшла у храм у три роки. Зустрічати її вийшли священики храму і сам первосвященик, яким, за переказами, був Захарія, батько Іоанна Предтечі. Поставивши доньку на першу сходинку храму, Анна сказала: "Йди до Того, хто дарував мені тебе".
Без жодної сторонньої допомоги дівчинка піднялася високими сходами храму і була прийнята первосвящеником, який ввів її у Святая святих, куди входив тільки раз на рік лише сам первосвященик.
Земне життя Богородиці від дитинства до вознесіння на небо покрите глибокою таємницею. Небагато що відоме і про життя Пресвятої Діви в Єрусалимському храмі. Але в церковному переказі збереглися відомості, що під час перебування Діви Марії в храмі вона виховувалася у товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне писання, займалася рукоділлям, постійно молилася.
У календарному циклі українського народу це свято замикає осінній сезон і починає зимовий.
Як на Новий Рік (а також і на Різдво і на Великдень) хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим «полазником», себто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя:
"Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак".
Іван Франко "Народився Календар".