Прикраси Рене Лаліка: як митець здійснив революцію у ювелірному світі
Рене Лалік – це геній ювелірного світу, який подолав шлях від їдких насмішок знаних на той час майстрів до феноменальної популярності та визнання його прикрас витворами мистецтва. А потім все кинув і став склодувом.
Головне про Лаліка:
- Він геній
- Він француз
- Він ювелір, який став шалено знаменитим за життя
- Він талановитий склодув (запатентував 16 технологій виготовлення скла)
- Він дизайнер інтер’єру
- Своїм життям охопив 85 років – з 1860 по 1945. Розквіт його ювелірної активності припав на зародження Арт-нуво (майже модернізм, але ж не він! Це не тотожні поняття!). Робота зі склом та інтер’єром – це вже Арт-деко.
Читайте також: Філософія Гауді: чим унікальні творіння славетного архітектора
Живі прикраси
Перш за все, Лалік прославився як ювелір-революціонер. Поряд з дорогоцінними металами та камінням він почав використовувати слонову кістку, панцир черепах, роги. Для чого він це робив? Відповідь у другому нововведенні – сюжети. Лейтмотив творчості Лаліка – це три F, які розшифровуються як femme (жінка), flora, fauna. За допомогою незвичних для ювелірної справи матеріалів він міг передати фактуру рослин, зобразити тварин. Також експериментував з емаллю, бурштином, напівдорогоцінними камінцями, "неправильними формами".
Вже у 20 років Лалік був дизайнером у кількох відомих ювелірних будинках – Jacta, Aucoc, Gariod, Hamelin, Destape, Cartier, Boucheron.
Та його не влаштовувало дві речі. Перша – працювати треба було за класичною технікою, раз по разу гальмуючи живу уяву (але він мав приватні замовлення, де міг собі дозволити і ластівку зробити, і лебедя, і тигра). Друга – коли фірми використовували його ескізи, то не вказували авторства Лаліка. Тож, назбиравши грошей, у 25 років митець відкрив власний бізнес.
Перша велика виставка, в якій Лалік взяв участь – Паризький салон дю Шан-де-Марс 1989 року. Критики вщент розносили його прикраси, мовляв, який несмак, аби жінка одягла на себе прикрасу у вигляді змії або скарабея. А от серед самих жінок з’явилось чимало поціновувачок творчості молодого ювеліра. Серед них була і акторка Сара Бернар, яка на довгі роки стала музою та покровителькою Лаліка. Нею захоплювались, її наслідували, відтак і попит на шедеври митця теж зростав.
Ескізи для сценічних образів Сари Бернар
Та критики продовжували бути скептичними до Лаліка. Говорили, що його прикраси можуть бути елементом сценічного образу, але непридатні до життя поза ним. Продовжували обурюватись аксесуарам з оголеними жіночими силуетами – це було просто непристойно. Та коли Лаліка масово почали наслідувати інші ювеліри, хвиля критики змовкла.
Читайте також: Кохання крізь призму живопису: 11 картин-поглядів на людські почуття
У прикрасах Лаліка народжувалась краса, яка постійно вислизає від нашого ока в реальності – мох, коріння, гілки, ялинкові "лапи", чортополох. Асоціації з цими образами наче й не дуже яскраві, але в уяві та руках митця набували якогось сенсу, ставали магнетичними. Лалік виконував віртуозну роботу, коли в одній прикрасі розгортав цілий пейзаж. Кожен елемент – чіткий, об’ємний і такий, що має художню цінність.
Окрім того, що вплинув на ювелірну справу, великий майстер також розворушив модну індустрію. Прикраси Лаліка вимагали відкритої шиї, плечей, декольте. Наприкінці 19 століття такі вольності були не на часі. Та завдяки талановитому ювеліру зміни стали можливими. Хай і не у буденному житті і не для всіх, та у вищих колах і на світських заходах – так.
Серед прихильниць і прихильників робіт Рене Лаліка були, окрім загаданої Сари Бернар, британський магнат-мільйонер Галуст Саркис Гюльбенкян і російська імператриця Олександра Федорівна.
Ювелір, який став склодувом
Паралельно із виготовленням прикрас Лалік зацікавився властивостями скла і почав проводити з матеріалом різні експерименти. Але тривалий час це було лише хобі. Справжня робота закипіла, коли ювелір у 1905 році познайомився з парфумером Франсуа Коті. Останньому не подобались скляні пляшки, в яких продавались його парфуми. Тож запропонував Лаліку зробити ескізи з фірмовим присмаком трьох F. Та замисли митця мав реалізовувати завод "Баккара". Тепер результати не сподобались вже Лаліку, і у 1910-ому він викупив цілий завод із виготовлення скла для своїх потреб.
Флакони для парфумів Рене Лаліка
Флакони для парфумів Рене Лаліка
Робота зі склом так подобалась митцю, що він почав брати замовлення і від інших парфумерних будинків – Worth, D’Orsay, Roger & Gallet, – а також випускав аксесуари для туалетного столика, посуд, предмети інтер’єру.
Флакони для парфумів Рене Лаліка
Флакони для парфумів Рене Лаліка
Флакони для парфумів Рене Лаліка
Так, до 1912 року Лалік з головою пішов у "скляні справи" і повністю закинув виготовлення прикрас. Пізніше збудував завод та запатентував 16 видів виготовлення скла. До речі, технологія патини досі є секретом.
Під керівництвом Лаліка з’являлись дивовижні флакони для парфумів, скляні пудрениці, кубки, вази, світильники, символи для капотів машин, зокрема для Hispano Suiza, Isotta Fraschini, Bugatti, Bentley, протекти інтер'єрів і навіть фонтани. У 1936 році скляний фонтан Лаліка встановили на Єлисейських полях у Парижі. Та у 1956 році демонтували, бо обслуговувати його було задорого.
Фонтан Лаліка на Єлисейських полях
Будинок Lalique існує донині. Він займається предметами декору, прикрасами та має власну лінійку парфумів.