Ми звикли називати це місто мертвим. Однак вдень Прип'ять живе. Сюди возять туристів. А з ними приїздять і ті, для кого це більше, аніж цікава локація.
Наприклад, для Олександра Прип'ять – місто дитинства. Чоловіку на час аварії було десять. Навчався у третьому класі. Разом з мамою жили у гуртожитку у старій частині міста. Прип'ять розбудовувалася мікрорайонами. Перший – найстаріший. Сьогодні його найбільше вразила дія часу.
Чим жила Прип'ять до Чорнобильської катастрофи – дивіться у сюжеті.