Життя без Путіна та бунт російських яструбів: про що цього тижня писали західні ЗМІ

Натомість, поки Путін вигадує, як йому зупинити українське військо та схилити Захід до перемовин, російські еліти все частіше відвідує думка про те, як би їм здихатися своєї головної проблеми – самого Путіна.

До теми "Брудна бомба" і брудна технологія: як Росія виводить ядерний шантаж на новий рівень

Чи зіграє ставка Росії на нового командувача військами

Новий командувач військами не врятує російську армію від розгрому, хоча завдасть проблем. Видання Politico спробувало розібратися, хто такий Сєргєй Суровікін, якого Путін призначив керувати так званою спецоперацією, і чи спричинить це призначення різкі зміни на фронті.

Зверніть увагу! На заході Суровікін відомий як "м'ясник Сирії" за свої злочинні методи ведення війни. Суровікін керував операцією російських військ у Сирії та під час цієї кампанії нещадно обстрілював лікарні, житлові будинки та цивільну інфраструктуру в контрольованому повстанцями Ідлібі. Тоді за 11 місяців його методи ведення війни показали абсолютну байдужість до життя близько 3 мільйонів мирних жителів у цьому сирійському регіоні.

Група яструбів у Росії, як той же Рамзан Кадиров, були в захваті від цього призначення, очікуючи перелому на фронті під керівництвом безпринципного генерала. Однак зупинити успішний контрнаступ українських військ і реально переломити хід війни навряд чи вдасться. У Politico вказують на те, що українці стикалися з бомбардуваннями своїх міст та воєнними злочинами Росії від самого початку повномасштабного вторгнення, і навряд чи Суровікіну вдасться залякати Україну.

Проте, низка західних військових аналітиків вказує на те, що у російській армії, після приходу Суровікіна, дійсно посилилася тактична злагодженість. У Британській розвідці відзначили, що у нового російського командувача є реальна військова стратегія, і доволі ефективна, незважаючи на те, що вона є повністю злочинною.

Суровікін робить ставку на критичну інфраструктуру України, і на жаль Україна дійсно стикнулася з певними складнощами, через обстріли об'єктів енергетики. Однак, і ця проблема все ж може бути вирішена завдяки західній підтримці.

Звичайно, у нас немає технічної можливості збити 100 відсотків російських ракет і вразити всі безпілотники. Я впевнений, що поступово, за допомогою наших партнерів, ми цього досягнемо. Уже зараз ми збиваємо більшість крилатих ракет, більшість безпілотників,
– заяив Володимир Зеленський.

Politico вказує і на додаткову проблему, з якою стикається зараз Україна. Використання іранських БПЛА суттєво знижує витрати Росії на ці атаки. Адже замість дорогих крилатих ракет, росіяни масово почали запускати по Україні дрони-камікадзе. І хоча вони й мають меншу ефективність, їхня дешева вартість дозволяє збільшити кількість подібних атак.

Втім, звернення Росії до Ірану свідчить про слабкість Москви, кажуть у Пентагоні. Те, що росіяни вдаються до використання іранських дронів свідчить про те, що в них справді закінчують ракети, а російський ВПК не здатний виробляти їх у достатній кількості. При цьому, усунення проблеми дронів-камікадзе не за горами, після чого Росія втратить і цей, тимчасовий козир.

У Politico наголошують, що сам факт заміни командувача військами не може змінити підхід росіян до ведення бойових дій в цілому, і саме в цьому й криється їхня головна проблема. Українські військові проходили навчання за західними стратегіями, де більшість повноважень переходить безпосередньо на місця, де йдуть активні бойові дії. Натомість російська централізована система управління не дає такої гнучкості та швидкості у прийнятті рішень, тому Росія отримує одну за одною поразки на полі бою та змушена відступати.

При цьому, Кремль повністю орієнтується на політичну складову у веденні війни. Аналітики стверджують, що з точки зору логіки, росіянам було б краще відійти від Херсона і закріпитися з іншого боку Дніпра, однак подібні відступи завжди мають серйозні політичні збитки, тож прийняття таких рішень сильно затримується, що ще більше поглиблює проблему для російської армії.

Росіяни шукають нові методи шантажу

Цього тижня Росія вигадала собі нову казку, про так звану "брудну бомбу", яку Україна нібито хоче використати на фронті. BBC відзначає також низку дзвінків голови Міноборони Росії Сєргєя Шойгу. Він обдзвонив кількох західних "колег", і розповідав про страшні провокативні плани України по використанню "брудної бомби".

У BBC пояснюють, що "брудна бомба" також має у своєму складі радіоактивні елементи, однак вони об'єднанні зі звичайною вибухівкою, і таким чином це не вважається повноцінною ядерною зброєю, хоча забруднення довкілля від її використання може бути катастрофічним.

При цьому для її розробки не обов'язково мати спеціальну інфраструктуру та технології, як у випадку з ядерною зброєю. "Брудні бомби" можуть створюватися і на цивільних АЕС або в лабораторіях. Саме на цьому росіяни й наголошують, звинувачуючи Україну в усіх гріхах.

Аналітики відзначають, що подібні заяви з боку Росії свідчать радше про спроби психологічного тиску на Захід, з метою призупинити або принаймні сповільнити постачання зброї в Україну. Ризик того, що Кремль дійсно використає такий вид зброї сьогодні вкрай низький, адже це завдасть величезних політичних збитків самій Росії, і при цьому не вирішить їхніх проблем на фронті.

Ба більше, усі західні лідери з якими говорив Шойгу, а також Генсек НАТО одноголосно заявили, що Україна не розробляє ніяких "брудних бомб" і вчергове натякнули Росії, що використання таких бомб на полі бою може потягнути за собою такі ж наслідки для Кремля, як і в разі застосування ядерної зброї.

Путіна погубила впевненість у своїх силах

Видання Foreign Affairs наголошує, що схильність Путіна до ескалації ситуації з'явилася не під час повномасштабного вторгнення, а тип мислення диктатора склався набагато раніше. До вторгнення Путіна в Україну у 2022 році створив собі репутацію прагматичного ризикованого політика.

Росія доволі успішно провела інтервенції в Грузії у 2008 та в Криму 2014, а згодом російські війська жорстко здолали нерівного супротивника у Сирії. Усі ці три випадки були ситуаціями з низьким ризиком, високим профітом та обмеженими жертвами з російської сторони. І на думку Путіна, 24 лютого все мало піти так само легко.

Однак, в Україні Путін стикнувся з поразкою, і тепер усіма силами шукає виходу з цієї ситуації. Сьогодні Путін робить ставку на зиму, як свого головного союзника. Таким чином Кремль зможе посилити тиск на Європу у питанні постачання ресурсів, поки бої на фронті частково призупиняться через погодні умови.

Однак у Foreign Affairs також відзначають, що замороження конфлікту, якого домагається Путін поглиблює його проблеми всередині Росії, де диктатор вже має концентрувати увагу на збережені своєї влади, через що проблеми на фронті відходять на другий план.

Путін дійсно має усі можливості продовжувати війну, однак опозиція всередині Кремля зростає з кожним днем, а тріщини в найближчому оточенні диктатора починають загрожувати безпосередньо самому Путіну.

Російські еліти вже думають про майбутнє без Путіна

Колись усунення президента було немислиме, але тепер це принаймні можна розглядати, пише видання The Economist, наголошуючи на незадоволенні Путіним з боку російських еліт.

Величезна кількість військових невдач та політичних прорахунків змушує російський істеблішмент замислюватися над тим, чи є життя після Путіна, і як домогтися цього варіанту майбутнього, зберігши при цьому своє положення в Росії.

Інсайдери The Economist з самої Росії підтверджують, що там зростають песимістичні настрої. Усі розуміють, що Путін помилився та програє, і постійно критикують президента, хоч поки що й лише у приватних розмовах. Таким чином російська політична система вступає в найбурхливіший період своєї пострадянської історії.

Раніше Путіну вдавалося відмежовуватись від усіх жорстких провалів. Втрата підводного човна "Курськ" разом з екіпажем або низка терактів всередині Росії не завдала Путіну жорстких іміджевих збитків. Він продовжував виставляти себе "сильним лідером", здатним розв'язувати проблеми.

Після початку повномасштабного вторгнення, російські еліти заспокоювали себе тим, що війна швидко закінчиться, а економічні збитки не будуть такими жорсткими, і навіть повірили у те, що Путін просто не може програти. Однак "часткова мобілізація" відкрила усім очі, адже це стало першим офіційним визнанням своєї поразки на фронті.

При цьому спроби перетворити так звану спецоперацію на нову "Велику вітчизняну війну" також провалилися. Масове ухиляння від призову та потужна критика Кремля це лише підтверджує. Вона зламала консенсус між владою та суспільством, а також ще більше розкрила нерівність між російськими регіонами. Адже Москва оголосила про завершення мобілізації раніше, поки регіони з меншою лобістською силою були змушені закривати дірки у "частковій мобілізації".

У The Economist також наголошують, що Путін не може виграти цю війну хоча б тому, що вона не має чітких цілей, а величезна кількість втрат відрізає кремлівському диктатору будь-який вихід з ситуації без глибокого приниження. Останньою краплею стало оголошення про анексію територій України, які Росія навіть не контролює. Це ймовірно остаточно підірвало ауру сили навколо Путіна навіть всередині самої Росії.

Головним питанням сьогодні залишається те, чи готові російські еліти залишатися з Путіним до кінця, враховуючи його погрози ядерною зброєю. Деякі експерти збігаються до думки, що російські еліти найближчим часом почнуть розглядати варіанти заміни Путіна з його найближчого оточення.

Як ймовірних наступників диктатора, називають голову Радбезу Ніколая Патрушева, заступника голови адміністрації Кремля Сєргєя Кірієнка, мера Москви Сєргєя Собяніна або ж прем'єра Міхаіла Мішустіна. Останній взагалі вважається найбільш адекватною заміною Путіну, адже тривалий час Мішустін уникав гучних та агресивних заяв щодо війни та міг би зіграти роль поміркованого перемовника з Заходом.

Однак, ув'язнений опозиціонер Алєксєй Навальний наголошує, що зупинити імперський націоналізм в Росії здатна лише заміна політичного устрою на парламентську республіку з повною децентралізацією влади. Він також наголошує, що це прийнятний варіант для сьогоднішніх російських еліт, які б мали змогу боротися за вплив всередині нової системи без загрози бути повністю знищеними більш агресивною групою.

І якраз ця агресивна група сьогодні дійсно набирає обертів і починає нести загрозу не тільки майбутнім наступникам путінської системи, а й безпосередньо самому диктатору.

Рамзан Кадиров та Євгєній Пригожин сьогодні володіють фактично власними арміями, і коштом ще більшого послаблення Путіна можуть спробувати втілити у життя силовий метод захоплення влади. Інститут вивчення війни також відзначає Пригожина, як людину з президентськими амбіціями до керування країною, а його ПВК може йому допомогти у досягненні своїх цілей.

Врешті, експерти доходять невтішної для Кремля думки. Путін роздавав своїм посіпакам збільшені повноваження для того, щоб спробувати знищити Україну, однак російський диктатор стрімко робить це із самою Росією.