Посадовці зазначають: нині найбільшу проблему становить хаотична забудова прилеглої до заповідника території. Щоб уникнути подібних проблем у майбутньому, міська влада має затвердити проект регенерації буферної зони, який чітко визначатиме, що можна або потрібно, а що не можна будувати на цій ділянці.
"Крім пам`яток там є історична забудова. З цією історичною забудовою треба розібратися, що з неї треба залишити, що можна, а є такі будівлі, які і треба знести. Далі має проводитись санацію внутрішньо-квартальних просторів. Якщо там походити по цих дворах, там багато чого цікавого можна побачити того, чого не повинно бути в центрі європейської столиці. І може бути, звичайно, певне компенсаційне будівництво. Чому ні? Так розвивається та сама Прага, Краків і Варшава", - каже заступник голови Держслужби з питань культурної спадщини Віктор Вечерський.
Утім, мета розвитку буферної зони полягає на лише в обмежені забудови, а й у створенні більш привабливого середовища довкола Національного заповідника. Поблизу Софії розташовано чимало інших історичних пам`яток, які мають бути досліджені і реставровані.
Для кожної з них має бути знайдене правильне застосування, каже директор інституту пам’яткоохоронних досліджень Олена Сердюк.
"Остання позиція, яка на нашу думку, є досить важливою, це ознакованість території. Створення тематичних інтер`єрів кафе, ресторанів, магазинів сувенірів. Розробка позначок, дощок пам`ятних знаків та схем їх розміщення", - каже директор НДІ пам`яткоохоронних досліджень Олена Сердюк.
Дослідники кажуть, що проблем із буферною зоною довкола Софії Київської зараз куди більше, ніж із самим заповідником. До речі, дрібні реставраційні роботи на його території майже ніколи не припиняються.
Найближчим часом, зазначають вчені, керівництво заповідника мало б провести ретельні археологічні дослідження на землях колишнього монастиря і зайнятись благоустроєм території історичної пам`ятки.