У наше життя повернуться "політика", вибори і чвари: яким 2026 може стати для України – прогноз 24 Каналу
- Україна пережила 2025 рік у стані війни та політичних конфліктів, зокрема корупційних скандалів, що підривали національну єдність.
- Перспективи на 2026 рік включають можливість мирних переговорів, потенційний "Корейський сценарій" та виклики у зв'язку з виборами й економічним відновленням.
Україна дуже важко пережила 2025 рік. Війна та всі пов'язані з нею страшні випробування, на жаль, продовжуються. Також у наше життя повернулася "політика" (і в поганому, і в хорошому сенсі слова), завдавши удару по національній єдності.
Винні в цьому не лише зовнішні вороги (хоча, вони насамперед), але й ми самі. Так ніби нам мало жорстокої війни, втрат на фронті та в тилу… Увесь рік Україна здригалася від корупційних скандалів, чвар і колотнеч.
24 Канал розповідає, яким був 2025 рік, а також намагається за допомогою експертів з'ясувати, яким може бути 2026-й. Чи настане нарешті мир і якщо так – яким він може бути. У цьому нам допомагають:
- політолог і засновник аналітичної спільноти Resurgam Дмитро Корнієнко,
- керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку Ігор Рейтерович.
Читайте також Зеленський уперше розкрив зміст 20 пунктів мирного плану
Як війна на виснаження втомила Україну?
В умовах війни та воєнного стану, в яких живе Україна вже майже 4 роки, логічно та зрозуміло, що найбільша увага прикута до фронту. А там справжнє пекло. Прогрес технологій і використання дронів, насамперед FPV, а також їх масштабування перетворили бойові дії на щось химерне. На фронті утворилася KillZone (зони смерті), що є смертельними для людей і техніки, і подолати які можна лише ціною надзусиль і великих жертв.
Росія готова сплачувати цю ціну й тому має просування на фронті. Але воно відбувається зі швидкістю черепахи, хоч і використовують для атак віслюків і коней. При цьому все навколо перетворюється на руїни та гори щебню, непридатні для життя. Безпілотники розсіяли "туман війни" та зробили поле бою відкритим. Це максимально ускладнило накопичення сил і проведення бодай тактичних маневрів.
З огляду на це такі операції, як десант ГУР у Покровську в листопаді 2025 чи грудневий контрнаступ "Хартії" та інших "пожежних команд" у Куп’янську, сприймаються як диво. Так воно і є, але диво це рукотворне й за нього сплачено дуже велику ціну.
2025 рік показав, що українські ресурси вичерпуються, насамперед мова про людей. Вони, налякані, втомлені, виснажені. Багато хто просто не хоче воювати, навіть розуміючи, якою страшною може бути альтернатива. І це не зрада, а сумна реальність.
Так було під час попередніх світових війн, коли на зміну оптимізму та патріотичному куражу перших місяців бойових дій прийшли жах і апатія. Про це писали Ремарк, Олдінгтон, Анатоль Франс та інші. Те саме бачимо нині в Ізраїлі, де частина населення (ортодокси харедим) буквально повстали проти влади та саботують мобілізацію у воєнний час, чудово розуміючи, що на кону.
Це і є війна на виснаження, і вона – немилосердна для всіх. Особливо для росіян. І мова навіть не про надуспішні та вже легендарні українські операції в тилу окупантів (знаменита "Павутина", серія діпстрайків і мідлстрайків, вибиття російського флоту в Чорному морі тощо).
Путін і компанія безжально кидають у бій все нових і нових людей, щоб ті гинули під Покровськом, Сіверськом, Мирноградом, Лиманом, Гуляйполем, помирали, але тягли руки в бік Слов'янська, Краматорська, Запоріжжя чи навіть Сум. Бо росіянам потрібна вся Україна – вони й хотіли, але цього не сталося ні за 3 дні, ні за 3 роки. Натомість під завісу 2025 путіністи захоплюють лише Сіверськ, але без оточення ЗСУ та розгрому. Лише руїни.
Куп'янськ – місто, яке не завоювала, але зруйнувала Росія, грудень 2025 року, фото – 116 ОМБр ЗСУ:
Росіяни все перетворюють на руїни, які потрібні їм лише для накопичення та потенційних плацдармів для нових смертельних атак – реальних і потенційних.
Україна зможе чинити опір Росії ще рік чи два?
Весь 2025 рік пройшов під знаком "мирних переговорів". Саме в лапках, бо в реальності ж ми бачили, як новий господар Білого дому намагався схилити Україну до капітуляції та винагородити Росію за її злочинну агресію. Вже на початку року Трамп відмовився від фінансування українського спротиву, а потім неодноразово зупиняв надання даних розвідки й вже оплачену допомогу. Такий шантаж дорого коштував Україні і якби не допомога Європи, ми б не встояли.
Однак підтримка європейців – не те, що має бути завжди, бо за 2025 рік ми побачили велику кількість спроб "вмити руки" та "пропетляти", оголосивши, що "їхня хата скраю". Але гібридна війна Росії, яку Путін розпочав у 2025 проти Європи, посприяла тому, щоб раціо взяло гору і європейці активно долучилися до програми PURL (придбання у США зброї для України, за яку вже сплатили американські платники податків, – 24 Канал), а в грудні ЄС ухвалив рішення про надання 90 мільярдів євро для України.
Це означає, що Україна має змогу чинити організований опір росіянам ще мінімум 2 роки. Принаймні, це дає Україні таку макрофінансову основу. Звісно, було б краще, якби Європа замість цього узгодила конфіскацію заморожених російських активів або хоча б так званий "репараційний кредит", але маємо те, що маємо.
Тому домашнім завданням для Європи на 2026 рік має стати набуття не лише політичної відповідальності, але й рішучості та сміливості діяти проактивно, бо вагання та обережність надсилають Росії та світу неправильний сигнал. Яким точно скористаються, як не Путін, то Трамп. Останній усім своїм видом демонструє бажання зруйнувати єдність Європи й прямо кидає Старому Світу виклик новою доктриною нацбезпеки США. І тут велика роль відведена Україні.
На думку Дмитра Корнієнка, ставка Трампа дуже ризикована, адже він знову може постраждати через свій тиск на Україну. Під час своєї першої каденції він вже отримав імпічмент від Палати представників. Нині ж надмірний тиск на Україну та спроби грати на боці Росії можуть коштувати Трампу провалу на виборах до Конгресу в лютому 2026 року.
Україна досі залежна від американської підтримки. Але варто розуміти, що межа погроз, яку американці демонструють, не означає, що вона в реальності існує. Вони можуть нам перекрити повітря, затягнути постачання зброї. Але це також буде дуже чутливо й для самого Трампа. Бо на 18 мільярдів купує зброї НАТО, а не Україна. Це договори з іншими покупцями американської зброї. Тобто це порушення надійності для контрактів. Для Німеччини, для Франції й так далі.
- Другий момент – підходять мідтерми й зараз підтримка України є рекордною за останні два роки в американському суспільстві. В тому числі понад половина республіканських виборців підтримують надання більшої підтримки Україні. Це не є ключовим для електорального вибору, але займає там 3 – 5 сходинку в електоральних орієнтирах.
Демонстрація, що Трамп слабкий, напередодні мідтермів, де в республіканців і так проблеми, – це дуже небезпечно. А перекривати кисень Україні – це якраз може бути демонстрація і побудова наративу, що Трамп, може провалитися так, як колись Байден в Афганістані. Трамп же завжди критикував Байдена за Афганістан.
Голова Європейської Ради Антоніо Кошта провів цю паралель, не називаючи Трампа, але ми розуміємо, до кого це адресовано. Також є заява речниці Єврокомісії щодо виборів в Україні, вона сказала, що влада в Україні є легітимною і зараз неможливо проводити вибори. Тобто це знімає з нас необхідність аргументувати американцям логіку нашої конституції, логіку взагалі міжнародного права щодо виборів в подібних ситуаціях. Тобто ЄС в критичних моментах включається, а в некритичних дає можливість гратися на темі его Трампа.
Чи можливий мир у 2026 і чи буде "Корейський сценарій"?
Чи стане такою "грою на его Трампа" черговий захід на мирні переговори, який ми спостерігаємо просто зараз, невідомо, але наприкінці 2025 з'явилося відчуття, що зупинка бойових дій можлива. Адже виснажена не лише Україна, а й Росія також. Просто Путін не хоче цього визнавати й знову жене на забій нові партії смертників, цього разу вже на конях, а не танках. Але це не змінює реальності.
Ефектна поява 12 грудня Зеленського в Куп'янську, який Росія давно оголосила захопленим, зруйнувала удавану реальність, в якій живе Путін: дивіться відео
Тож яким буде цей мир, якщо Росія так само вимагає капітуляції, а США здебільшого її в цьому підтримують?
Завдяки численним інсайдам і заявам президента Зеленського ми бачимо, що Україна готова йти на поступки, але непохитна в трьох основних питаннях:
- території;
- гарантії безпеки;
- гроші на відновлення.
23 грудня про погоджений Україною, європейцями та США спільний проєкт договору з 20 пунктів детально розповів сам Зеленський. Однак є одна проблема – згода на них Росії. Адже її немає, а Трамп весь 2025 рік демонстрував, що не готовий реально карати Росію за саботаж мирного процесу, натомість шукає можливості перекинути вину на Україну.
Хоча вже перших санкцій від Трампа щодо російської нафти восени 2025 року вистачило, щоб зробити росіянам боляче. Тобто маємо ситуацію, коли в Трампа є всі важелі та інструменти, щоб примусити Росію розпочати реальні мирні переговори, але відсутнє відповідне бажання.
Втім, у 2026 році гойдалки мають нарешті закінчитися, оскільки в Росії фізично вже не стає можливості продовжувати війну. І тому все частіше лунають згадки про "Корейський сценарій", але вочевидь, що кожен розуміє тут щось своє.
Детально США пропонують Україні "Корейський сценарій"
Політолог і засновник аналітичної спільноти Resurgam Дмитро Корнієнко наголошує на численні червоні прапорці та закликає не брати на віру численні інсайди та гучні заяви.
З гарантіями безпеки типу 5 статті НАТО все складно.
- По-перше, немає жодних підтверджень реальних, що американці на це погодяться, насправді (тим більше на рівні Конгресу, – 24 Канал).
- По-друге, гарантії американців можуть бути на рівні гарантій росіян, як мінімум, при адміністрації Трампа на цей час.
- І, по-третє, велика ймовірність, що ці гарантії, американці хочуть, щоб надавали європейці. А європейці хочуть, щоб американці хоч чимось там брали участь, як мінімум, гарантуванням ядерної парасольки й авіаційного складника.
"Корейський сценарій" малореальний, оскільки він не є рівноправним. Поки на рівні інсайдів повідомляється, що, наприклад, демілітаризована зона має бути лише в бік України, а Кремль не мусить відводити війська на аналогічну глибину зі свого підконтрольного боку. Це вже є нереальним.
Політолог Ігор Рейтерович вважає, що умовний "Корейський сценарій" в підсумку і буде взято за основу, але констатує, що залишається дуже багато невизначеностей.
З погляду реального завершення війни, це єдиний можливий варіант (Корейський сценарій і демілітаризована зона, – 24 Канал). Все одно якась лінія розмежування повинна бути. Очевидно, що це не може бути лінія розмежування у вигляді звичайного кордону, тому що Україна ніколи юридично не визнає наші тимчасово окуповані території російськими. Тому це має бути демілітаризована зона.
Головне питання на сьогодні, в якому вона буде форматі, хто її патрулюватиме, контролюватиме, наскільки великою вона буде. Головна проблема для нас полягає в тому, що ця зона проходитиме по території України. Тобто вона не буде проходити по території Російської Федерації. Це єдина проблема. А по всьому іншому, я думаю, що в нас немає іншого сценарію. Його просто не треба називати "корейським", тому що він несе певну негативну конотацію. Це просто сценарій завершення великої війни з чіткою демілітаризованою зоною.
Також експерт нагадує, що, де-факто, частиною реального "корейського сценарію" була й смерть тодішнього російського диктатора – Сталіна, після якої, власне, конфлікт було заморожено. Тому в цьому варіанті можливі свої "чорні лебеді" (Сталін помер на 75-му році життя, Путіну нині вже 73, – 24 Канал). І це дає Україні шанс.
Чи будуть вибори й що ще за референдум?
З огляду на можливість шансу у вигляді чорних лебедів активізувалися не лише розмови про швидкий вступ України до ЄС, але й питання виборів. Точніше – і виборів, і потенційного референдуму щодо мирної угоди.
Ми можемо піти на референдум повною угодою, яка закріпить закінчення війни. Бо люди можуть обрати: нам підходить таке закінчення або не підходить. І тоді референдум. На референдум треба мінімум 60 днів. І нам потрібне реальне припинення вогню на 60 днів. Інакше ми не проведемо. Тобто референдум не буде легітимний. Нелегітимний референдум – це розкол держави всередині. Окрім того, що референдум – це, в принципі, виклик. Але референдум може бути єднальним. Але під пострілами хто піде на референдум? Я глибоко розумію, скільки повинно бути мільйонів людей, щоб був легітимним референдум. Є частина людей на тимчасово окупованих територіях, вони не можуть голосувати. І давайте чесно – вони не можуть обирати, як нам закінчувати війну. Це просто неправильно, на мій погляд. Багато дискусій про це. Але на підконтрольній території, де реально провести законний і чесний референдум, голосування та процес підготовки до референдуму – як, до речі, і до можливих виборів, про які говорять партнери – мають відбуватися в умовах безпеки. Якщо немає безпеки, під питанням і легітимність. Ми все це пояснюємо нашим партнерам. На мій погляд, що у варіанті А – "стоїмо там, де стоїмо" – я не вважаю, що нам потрібен референдум. Бо якщо ми "стоїмо там, де стоїмо" – ми можемо закінчити війну на основі цієї угоди й дотиснути питання з Запорізькою атомною станцією. Якщо ж щось інше, то одного підпису точно не достатньо,
– Володимир Зеленський 23 грудня пояснює позицію України щодо можливого референдуму.
Наразі українське законодавство проведення виборів під час воєнного стану забороняє, але Верховна Рада та президент готові піти на унікальний крок та заявляють про готовність ухвалити відповідні безпрецедентні зміни. Але для цього потрібна зупинка бойових дій, де США та Європа мають виступити гарантом безпеки, чого вочевидь хочуть уникнути. Цим точно прагне скористатись Росія.
Путін на своїй "прямій лінії" цинічно пообіцяв подумати над тим, щоб не завдавати ударів вглиб України у день волевиявлення. Звісно, цього замало, а тому наразі не зрозуміло, наскільки все реалістично.
Натомість в Україні вже давно почалася "політика" та відновилися відкриті чвари.
Соціологія вперто штовхає колишнього головнокомандувача Сил оборони України, а нині посла України у Великій Британії Валерія Залужного до другого туру президентських виборів. При цьому досі невідомо, чи готовий на це сам Залужний, а також – чи піде взагалі на вибори його потенційний візаві у 2 турі – чинний президент Зеленський.
Він наразі впевнено не говорив про своє бажання піти на другий строк. При цьому варіант з умовним Черчиллем, якого британці не переобрали після перемоги над Гітлером також не виключений. Це залишає дуже багато питань, на які наразі не існує відповідей.
Для влади 2025 рік був непростим. Втома суспільства від війни почала екстраполюватися на неї все активніше, а все нові та нові корупційні скандали лише виступали каталізатором.
Запит суспільства на оновлення спробували втамувати косметичним ремонтом. Влітку відбулося перезавантаження Кабміну – його замість ветерана уряду Дениса Шмигаля очолила Юлія Свириденко. При цьому деякі міністерства та напрямки отримали дійсне підсилення та покращили свою ефективність. Але цей крок запит на зміни не закрив усі питання.
Восени Президент змушений був звільнити свого помічника та головного радника Андрія Єрмака. Єрмак пішов у відставку внаслідок гучних викриттів операції НАБУ під кодовою назвою "Мідас" (яка нібито його прямо не зачепила), але швидше – від загальної втоми від нього, яка в другій половині року набула ознак передозування.
Операція "Мідас" Хто є хто в масштабній схемі розкрадання мільйонів в енергетиці
Неочевидним наслідком завершення "Епохи Потужності" в українській політиці стала реінкарнація призабутої колишньої речниці президента Юлії Мендель, яка агресивно вилила на Єрмака купу бруду, давши тому шанс побути кимось на кшталт кардинала Рішельє – антигероя "Трьох мушкетерів", до якого герої Дюма в наступних книгах вже посилалися як морального авторитета. Хто правий – розсудить історія або той, хто монтує нову серію плівок.
При цьому НАБУ, яке влітку влада з подачі, вочевидь, Єрмака намагалася позбавити незалежності, нині поводиться немов той Netflix з другою частиною фінального сезону серіалу Stranger Things, раптово обірвавши публікацію "плівок Міндіча" на найцікавішому місці. І це вже дає підстави припускати, що детективи таки не лише змагаються з корупцією, але й намагаються впливати на політику. Але все ж будемо сподіватися, що це просто збіг, бо суспільство щодо антикорупційної системи має великі плани.
Політиків та "політики" дійсно стало забагато. Нею у 2025 році стали займатися буквально всі – медійні військові й самі ЗМІ, корупціонери й антикорупціонери, дипломати та блогери. Що говорити, коли навіть народні депутати зажадали не бути, як казав Геннадій Кернес, "кнопками", а влаштували Зеленському та Офісу Президента "свято непослуху", під час якого віднайшли власну суб'єктність і нині вже відкрито говорять про реінкарнацію парламентсько-президентської республіки.
На щастя, найгіршого сценарію, здається, вдалося уникнути – ми маємо бюджет на 2026 рік. Трохи, а подекуди й зовсім не не трохи фантастичний, з великим дефіцитом і 200 000 гривень виплат для нардепів, але все одно чітко зафіксований на папері. Це дуже важливо для економіки та бізнесу.
За нього не голосували пани-депутати з "Голосу" (за одним виключенням), "ЄвроСолідарності" та БЮТ, але цей саботаж під прикриттям патріотичних гасел пройшов майже непомітно. Також ми не побачили ані "Чорної ради", ані, прости господи, "уряду національної єдності" (але в добре відомому форматі "ширки" 2006 року) на чолі з реліктами попередніх епох.
Нині ми спостерігаємо такий собі "розгул демократії". Наскільки це можливо у воєнний час – належить з'ясувати у 2026 році. Але не будемо забувати, що права несуть і обов'язки, а ключові рішення щодо потенційно не надто позитивних умов майбутнього миру доведеться ухвалювати саме в стінах парламенту.
Хто може дивитися у завтрашній день?
Попри всі проблеми у 2026 рік Україна вступає з надією. Бо якою б страшною не була війна, вона закінчиться. Як не було б важко, але Україна не впаде, а значить – матиме шанс. Головне, що шлях відомий – це курс на вступ до ЄС. Це не станеться 1 січня 2027 року, як пишуть американські колумністи, але точно буде.
Вступ України до ЄС до 1 січня 2027 року є нереальним. Це технічно нереально, навіть з юридичних моментів. Не кажучи про підготовку до вступу. Там не тільки Угорщина може бути проти. Реалістичний сценарій вступу України – це розширення ЄС у 2030-х роках. ЄС це планує (мовиться про так званий Пакет розширення з можливим вступом до ЄС Молдови, Албанії, Чорногорії та України, – 24 Канал). І якщо ми застрибнемо в цей потяг, то десь у 2030 – 2033 роках ми будемо в ЄС. Але це не 2027 рік.
Оцінка ситуації Дмитром Корнієнком знайшла підтвердження під час спілкування Володимира Зеленського з українськими журналістами 23 грудня:
Українська логіка в тому, що гарантії безпеки – а членство в Євросоюзі ми вважаємо саме гарантією безпеки – навіть якщо набувають чинності з роком, двома, трьома – це все одно обов'язкові гарантії безпеки. Якщо гарантії безпеки з боку США, то вони голосуються в Конгресі й тоді набувають чинності. Якщо гарантії безпеки з боку Коаліції охочих, то це момент підписання, а потім, напевно, ратифікація парламентами тих країн, яким це потрібно згідно з їхнім законодавством. Хтось із Коаліції охочих дає військову допомогу, хтось не дає. Різна допомога і різна конституція у тієї чи іншої держави. Тобто все це може набувати чинності послідовно. Членство в Євросоюзі – це теж набуття частини наших гарантій безпеки, і тому ми хочемо закріпити дату – коли це станеться. Наприклад, це 2027 рік або 2028 рік – має бути якась конкретика, бо без конкретики гарантія безпеки не виглядає як справді гарантія безпеки.
Що ж до згаданої українським лідером конкретики, то робота в цьому напрямку ведеться. 4 листопада 2025 Єврокомісія оприлюднила звіт щодо реалізації політики розширення, де з деякими нюансами визнала успішність України на шляху євроінтеграції та констатувала прогрес реформ за рік, ба більше – він оцінений вище, ніж у два попередні роки. Фактично ЄС пробачив Києву спробу ліквідувати незалежність антикорупційних органів і надіслав чіткий сигнал – ми хочемо, щоб ви стали частиною ЄС.
На думку Ігоря Рейтеровича, за цим ховається цілком прагматичний розрахунок, адже Європі просто необхідна сильна Україна. І тут переплелися як безпекові, так і банально суто економічні моменти.
У Європи не буде іншого вибору (як активно інвестувати у відбудову України, – 24 Канал). Якщо, а точніше – коли війна закінчиться і ми реально почнемо говорити про відбудову, перед європейцями це питання постане в усій красі й воно їм навіть певною мірою буде вигідне.
Це пожвавить економіку ЄС. Вони ж будуть не просто давати гроші, вони братимуть участь у відбудові. Вже зараз є інформація, що до чверті, можливо навіть до третини всіх можливих контрактів в Україні на майбутнє вже поділені. Вже приходять якісь компанії й кажуть, що ми хотіли б брати в цьому участь і вони намагаються забронювати за собою це місце. До речі, там значна частина й турецьких компаній.
Але європейці ж осторонь стояти не будуть. Я думаю, що частина коштів, які будуть йти в Україну, а вони будуть йти, тому що Європі не потрібна країна зруйнована на кордоні, яка ще інтегрується в Європу, і яка буде мати економічні проблеми. Тому що це буде криза в майбутньому для Європи в цілому. Тому вони будуть скидатися і вони використовують це ще й для відбудови або для пришвидшення своєї економіки.
Я не знаю, як це назвати правильно, "план Маршалла" чи не "План Маршалла", але гроші виділятися будуть, і гроші ці будуть немаленькі. В такому випадку в них просто немає інших варіантів. І вони будуть це робити й зараз про це говорять достатньо відверто й цинічно, як-от поляки, які кажуть, що польські компанії повинні брати участь у відбудові України. Так що це так само буде стосуватися й інших європейських країн.
23 грудня про Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами розповів, що до проєкту відновлення України дуже хочуть долучитися США.
У нас пропрацьований з американською стороною документ щодо відновлення та економічного розвитку, так називаємо цей документ: Дорожня карта процвітання України, – і це довгостроковий економічний документ, бачення до 2040 року, яке розроблене спільно зі Сполученими Штатами. Фактично передбачені всі ключові елементи угоди про інвестиції та майбутнє відновлення. Власне, зміст багатьох пунктів Плану стійкості України закладені в цій дорожній карті, і коли ми говоримо про стійкість України – ми маємо розуміти не тільки те, що ми робимо самі, але й те, що готові зробити партнери разом з нами. Зараз у нас фактично зʼявляється таке чітке розуміння можливостей участі партнерів – як Сполучених Штатів, так і Європи й інших партнерів,
– президент України про мотивацію США.
Але треба розуміти, що ЄС, США чи хтось ще не прийде і не зробить все за нас. У 2026 перед усіма нами стоїть чимало викликів.
- Україні необхідно зберегти обороноздатність і силу, сформулювати чітке бачення майбутнього миру і не перечубитися під час узгодження цього плану.
- Нам необхідно придумати, де взяти гроші на Gripen та Rafale, PATRIOT й інші системи ППО, фінансування на 800 000 війська та ще чимало всього.
- Нам необхідно розробити стратегію повернення українців на Батьківщину та відновлення її самої. І це колосальна задача. Станом на кінець 2025 року, загальна оцінка втрат України від російської війни – 800 мільярдів доларів.
Мусимо провести вибори й не дати шансу проросійським і антиєвропейським силам на реванш. Все це знову потребуватиме надзусиль, але коли нам щось легко давалось? Тож проводжаємо 2025-й і подвоюємо зусилля у 2026-му. Дякуємо за увагу до цього питання (с).
Часті питання
Які основні виклики постають перед Україною у 2026 році?
У 2026 році Україна повинна зберегти обороноздатність, сформулювати чітке бачення майбутнього миру і уникнути внутрішніх конфліктів під час узгодження плану. Також необхідно знайти фінансування для військових потреб, розробити стратегію повернення українців з-за кордону та відновлення країни після війни.
Чи можливий мир у 2026 році і що таке 'Корейський сценарій'?
Перспектива миру в 2026 році можлива, але з багатьма невизначеностями. "Корейський сценарій" передбачає створення демілітаризованої зони, але є дискусії щодо її розташування. Україна наполягає на гарантіях безпеки, територіальної цілісності та фінансовій підтримці для відновлення.
Яка роль Європи та США у відновленні України після війни?
Європа та США зацікавлені в інвестуванні у відбудову України, оскільки це пожвавить економіку ЄС і забезпечить стабільність на кордонах. Вони планують активно брати участь у відновленні інфраструктури та економічному розвитку, що стане частиною довгострокового плану процвітання України до 2040 року.
Які фактори вплинули на політичну ситуацію в Україні у 2025 році?
Політична ситуація в Україні у 2025 році була значно ускладнена через війну та пов'язані з нею випробування. Зокрема, національна єдність була під ударом через внутрішні корупційні скандали і політичні чвари. Вплив зовнішньої політики, зокрема дії нового господаря Білого дому, також відіграли важливу роль, оскільки Трамп намагався схилити Україну до капітуляції. Це супроводжувалося відмовою від фінансування українського спротиву і припиненням надання розвідувальних даних, що поставило Україну в складне становище. Підтримка Європи залишалася важливою, але й вона не була гарантованою, оскільки деякі європейські країни намагалися вмити руки. Таким чином, політична ситуація була під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, що призвело до нестабільності та подальших викликів у 2026 році.
Яка роль внутрішньої політики в Україні у контексті війни та мирних переговорів?
Внутрішня політика в Україні відіграє значну роль у контексті війни та мирних переговорів. Військовий конфлікт і його наслідки підкреслили значення політичної єдності та стабільності. Однак у 2025 році Україна зіткнулась із численними корупційними скандалами та політичними чварами, що вплинуло на національну єдність і ускладнило переговорний процес. Політичні лідери, такі як президент Зеленський, стоять перед викликом збереження підтримки суспільства та стабільності держави, водночас намагаючись досягти вигідних умов у мирних переговорах з Росією. Внутрішні суперечності та боротьба з корупцією залишаються важливими питаннями, які потребують вирішення для досягнення стійкого миру та відновлення країни.
Якими є перспективи України щодо вступу до ЄС у найближчі роки?
Україна має амбітні плани щодо вступу до ЄС, однак це не станеться до 2027 року. Технічно це нереально через юридичні моменти та необхідність підготовки. ЄС планує розширення у 2030-х роках, і якщо Україна встигне на цей потяг, то може стати частиною Євросоюзу у 2030 – 2033 роках. Це розширення також включає інші країни, такі як Молдова, Албанія та Чорногорія. Водночас членство в ЄС розглядається як гарантія безпеки для України, що є важливим у контексті війни та відбудови країни після конфлікту.
Як вплинула війна на суспільство та економіку України у 2025 році?
Війна на виснаження в 2025 році суттєво вдарила по українському суспільству та економіці — люди втомлені, виснажені, і багато хто не хоче більше воювати. Економіка також постраждала через постійні бойові дії та загрозу нових атак, що ускладнило відновлення інфраструктури та нормалізацію життя. Корупційні скандали та політичні чвари ще більше підірвали національну єдність, що створює додаткові виклики для країни в умовах війни.
Які наслідки можуть мати корупційні скандали для політичної ситуації в Україні?
Корупційні скандали в Україні у 2025 році значно посилили напругу в суспільстві та стали каталізатором для вимог змін у владі. Ці скандали підривали довіру до уряду та викликали зростання втоми від війни, що в свою чергу призвело до політичної нестабільності та активізації вимог до реформ. Крім того, вони викликали необхідність у владі вжити заходів для відновлення довіри, що включало перезавантаження Кабміну та звільнення ключових посадовців, таких як Андрій Єрмак, через викриття операцій НАБУ, зокрема операції "Мідас".
Які фактори можуть вплинути на потенційне проведення виборів в Україні у 2026 році?
Проведення виборів в Україні у 2026 році залежить від декількох ключових факторів. По-перше, необхідно припинення бойових дій та забезпечення безпеки для проведення виборів, що потребує гарантій з боку США та Європи. По-друге, законодавство України забороняє проведення виборів під час воєнного стану, тому передбачається можливість ухвалення безпрецедентних змін для цього. Також існує питання легітимності виборів, оскільки частина населення перебуває на тимчасово окупованих територіях і не зможе брати участь у голосуванні. Президент Зеленський акцентує на потребі в реальному припиненні вогню на 60 днів для проведення референдуму чи виборів, щоб уникнути внутрішнього розколу держави.