Давні часи

Археологія фіксує на території сучасного міста та його околиць людські поселення ще з часів нового кам'яного віку. До війни тут велися активні розкопки, які відкрили чимало цікавого про минуле Сіверська. В різні часи тут мешкали сармати, готи, гуни, авари, авари, алани, булгари, слов'яни, хозари та половці.

Фальсифікатор історії Де, як і чому Путін набрехав у скандальній статті

Після монгольської навали ці землі стали частиною Улусу Джучі, а згодом отримали неформальну назву "Дике поле". У 16 столітті тут зійшлися інтереси московських царів, кримських ханів, запорізьких козаків і дончаків.

Зимівники

Першість у колонізації належала запорожцям, які на берегах та долинах місцевих річок-приток Сіверського Дінця заснували свої зимівники.

На момент ліквідації московськими царями Січі в другій половині 18 століття в українських землях було приблизно 4000 зимівників – вони були заселені українськими селянами або переселенцями з Московщини (чимало з них також були етнічними українцями – наприклад, з Курщини, Стародубщини чи Орла). Так старі козацькі зимівники перетворилися на села, з яких виросте більшість сучасних міст Донбасу.

Яма та інші

Майбутній Сіверськ починався з зимівників у Шовковому Ярі, який стане селом Чорногорівка, та Старому Млині на березі місцевої річки Яма.

Читайте також Жертва "дружби народів": історія Сєвєродонецька

Коли за наказом Катерини Другої на землях Донбасу масово переселяли православних мешканців Османської та Австрійської імперій та виникла так звана Слов'яносербія, Старий Млин став власністю сербського дворянина Райко Прерадовича, що змінив службу Габсбургам на службу іншій німецькій династії – Романовим, отримав від них генеральство, нове ім'я Радивон та нове прізвище Депрерадович, а ще купу земель в Слобідській Україні. Старий Млин на честь нового власника стали називати Радивонівка, а згодом ця назва трансформувалася у милозвучніше – Родіонівка.

З часом на березі річки Кам'янки виникає однойменне село. У 1881 році в ньому відкриють агрошколу, у ній навчався видатний український поет і письменник Володимир Сосюра (У Сіверську з 1971 року працює музей Сосюри, єдиний, що нині перебуває не на окупованій росіянами території).

Ось так згадує місця своєї юності сам Сосюра у простому за формою, проте, багатому за змістом вірші.

"Я станцію Яму

не можу забуть,

Хоч днів тих далеких

мені не вернуть...

Юнацьке кохання,

Посадки і мрії,

і все, що у серці

навік пламеніє.

Що сяє мені,

наче зорі з висот.

І все цокотить

доломітний завод"

На початку 20 століття на березі Ями виникає однойменне робітниче поселення, де жили працівники доломітового заводу та залізничники. Офіційна дата заснування містечка прив'язана саме до цієї події – 1913 року, коли почав працювати місцевий доломітовий завод, згаданий у вірші Сосюри.

Важливо Окупований, але не скорений: історія Лисичанська

Усі ці поселення згодом об'єдналися під однією назвою – Яма або Станція Яма, що вже за "совєтів" стало райцентром, а з 1961 року отримало офіційний статус міста. До речі, Сіверськ дійсно ніби лежить на дні великої ями – у низині річки, що немов оточена іншими поселеннями.

Доломіт майже 100 років (видобуток з перервами на війни тривав з 1913 по 2008 роки) годував містечко – видобуток мінералу, що активно використовується у металургії, будівництві, хімічній промисловості, був головною статтею прибутків міста.

Сучасність

Ямою Сіверськ був до 1974 року. 2 серпня 1973 було ухвалено рішення про перейменування на честь головної річки Донбасу – Сіверського Дінця. З наступного року місто отримало вже свою сучасну назву.

Тоді у місті мешкали 10 000 людей, на зламі тисячоліть населення Сіверська було майже 15 000 осіб. Перепис 2001 року вказав, що 76,7% містян вважають українську мову рідною.

У музеї Володимира Сосюри в Сіверську, 2021-й рік / Фото з фейсбуку Юлії Дейнеги

"Лихі 90-і" та не менш лихі 2000-і не оминули стороною Сіверськ. Після закриття доломітового заводу та банкрутства місцевої агрофірми (радгосп "Ямський") місто отримало статус-вирок "депресивного". Кількість населення почала падати, а Сіверськ став безнадійно дотаційним містом пенсіонерів.

Читайте також Історія Краматорська: життя міста, Україна та швейцарський "хрещений батько"

З приходом на Донбас "русского міра" тенденція прискорилась. Але тепер люди тікали не від безробіття, а просто рятували власне життя.

У 2014 році в Сіверську мешкали 12 000 людей. З квітня по 10 липня 2014 року в Сіверську "господарювала" банда Олексій Мозгового "Привид".

Російське вторгнення 2022 року фактично знищило Сіверськ – наразі 70% міста лежить в руїнах, а більшість містян залишили свою малу батьківщину. А ті, що досі перебувають у Сіверську, – живуть у підвалах, без води, світла та газу.

Це все брехня. Я тільки звідти — їздив розвозити хліб. Все під контролем Збройних сил України. Сіверськ — це Україна,
– начальник Сіверської міської військової адміністрації Олексій Воробйов спростував 18 липня брехливі повідомлення російських пропагандистів про загарбання Сіверська.

Ворог кілька разів рапортував про захоплення та окупації Сіверська, але він й нині залишається під контролем України.

рф зосередиться на захопленні Сіверська та Бахмута – дивіться відео: