Байден вперше порівняв Кремль з ХАМАС
Якщо коротко, то мовилося про запит до Конгресу про виділення 100 мільярдів доларів на рік для реалізації допомоги Україні (60 мільярдів), Ізраїлю, Тайваню та захисту кордону з Мексикою. Далі Джо Байден пояснив, що це відповідає інтересам США, і тут, власне, найцікавіше для нас.
До теми В України нема часу на "стільки, скільки потрібно": як перемогти Росію якнайшвидше
Момент для світу названо переломним. У першу чергу, для протистояння демократій та автократій у всьому світі. У цьому контексті президент США вперше на такому рівні порівняв російський режим та ХАМАС, зазначивши, що вони воюють за знищення сусідніх демократичних держав.
Показово, що про Китай він не казав нічого, хоча і буде звертатися по виділення коштів для Тайваню теж. Китайську владу ніхто з ХАМАС порівнювати не збирається, а кремлівську – вже. І це справді дуже серйозна зміна парадигми у глобалістському ключі.
Якщо згадати попередню риторику, то влада США старанно уникала прямих згадок про терористичний характер російської держави, а ціллю протистояння з нею називалося "розуміння невигідності продовження війни з боку Кремля".
Це породжувало все те, що нам дуже не подобалося. Все це "управління ескалацією", коли кожен крок для підтримки України звірявся з можливістю кроків російської влади у відповідь і т.д. Саму російсько-українську війну не вписували у глобальний контекст, а прагнули виокремити в ситуацію, у щось "аномальне" з погляду міжнародних відносин.
Стало зрозуміло, якою буде виборча кампанія у США
Зараз все навпаки. Війну проти України не просто вписують у світовий контекст, її проголошують частиною низки глобальних сюжетів з протидії автократії, де поруч з Україною – ключові партнери США у кожному конкретному регіоні. І це важливо. Мовиться уже не просто про "окрему ситуацію", а про глобальне протистояння, де всі пов'язані з усіма, Північна Корея, Іран, ХАМАС – з Росією, а тому для США критично важливо (і необхідно) підтримувати власних партнерів, серед яких важливе місце займає Україна.
Читайте також Втрати ворога б'ють рекорди: чому це насторожує
Зрозуміло, що це слова, які треба втілювати на практиці, і тут ми одразу бачимо проблему – Конгрес, заблокований чварами між республіканцями. Але так само зрозуміло, що промова Байдена – програмова передвиборча промова, яка свідчить, що виборча кампанія у США буде вестися на основі концепції глобальних викликів.
Зараз ця позиція виглядає не настільки слабкою, оскільки розуміння викликів і небезпек глобального масштабу не може не поширюватися у США у контексті того, що відбувається у світі. Американські ізоляціоністи теж, до речі, змушені це визнавати. Але вони намагаються подавати все через спроби розбити глобальне поле на сегменти, лише частина з яких важлива для США. Тобто, за Ізраїль та Тайвань боротися треба, але не за Україну.
У відповідь на це Байден стверджує, що це не логічно, бо всі вороги США – пов'язані. ХАМАС та Владімір Путін борються проти демократії. Це створює один з політтехнологічних розколів майбутніх виборів – обмежений ізоляціонізм проти глобалізму. Тут питання України стає дуже важливим.
Фінансові питання – справа Конгресу, тому чекаємо на голосування, але зміна парадигми мислення американських еліт є очевидною. Зрозуміло, що не всі вони одразу кинуться підтримувати концепцію Байдена, але за концепцією стоїть не просто бачення світу, але і реальність, де дійсно виникає "вісь зла", де автократи єднаються і готуються до глобальних воєн. Відкидати це – безглуздо, а думати, що вдасться локалізувати кожен "конфлікт" – теж. Тож справа тут не у виборах у США, а в чомусь значно серйознішому.