Укр Рус
1 серпня, 17:58
4

Путін плюнув на ультиматум Трампа

Основні тези
  • Путін відповів на скорочення ультиматуму Трампа новими терористичними атаками по Україні замість перемовин.
  • Підтримка Китаю дозволяє Росії продовжувати війну.
  • Економічний тиск на Росію та її партнерів повинен посилюватися для ефективного протистояння агресії.

Чергова путінська терористична атака по Києву та інших українських містах – це його фактична відповідь Трампу на скорочення терміну ультиматуму з 50 до 10 днів.

Як Путін реагує на ультиматум Трампа?

Замість спроб імітувати якісь перемовини з українською стороною Володимир Путін, тепер відверто вдається до нових терористичних атак. Про це заявив Віталій Портников, інформує 24 Канал.

Читайте також Прелюдія до Третьої світової: яку велику гру затіяв Трамп

Після першого ультиматуму Трампа, який говорив, що Росія має знайти формат переговірного процесу з Україною і вийти на припинення вогню за 50 днів, багато хто вважав, що Путін перелякався Трампа і зменшив рівень своєї агресивності. 

Але російський президент шукав спосіб, як зберегти сам процес війни і разом із цим не створити для себе загроз економічних атак з боку США, а також збільшення американської військової допомоги України.

Трамп очікував від Путіна реальних вчинків. Я підкреслював, що після того, як ліміт слів, якими російський президент міг заспокоїти американського, вичерпався, ніяких можливостей відповісти вчинками на ультиматум Трампа у Путіна немає. Адже Трамп жадає припинення вогню, а Путін бажає продовжувати війну. 

Єдине, що залишалося російському президентові – це мовчати й очікувати, що його американський колега схаменеться і зателефонує йому, або що після цих 50 днів взагалі нічого не відбудеться. 

Коли виявилося, що Трамп усвідомлює, що Путін не шукає шляхів закінчення війни, а тому президент США запровадив санкції проти енергетичних партнерів Росії й скоротив дедлайн, Путін перейшов з мови мовчання й очікування на зручну для себе мову шантажу.

Він повернувся до масованих ударів по Києву та інших українських містах, до демонстрації того, що йому байдуже на те, що говорить Трамп. Путін досі вважає, що Заходу доведеться погодитися із результатами війни на його умовах, навіть якщо російському президентові доведеться перечекати правління ще одного президента США. Адже їх було багато, поки Путін перебував у Кремлі. Перших він, мабуть, вже почав забувати. 

Що задумали Росія і Китай?

У цьому і сутність стосунків між диктатурою, яка не потребує суспільного схвалення, та демократію, де політики весь час борються за симпатії населення. Цей нюанс Путін також бажає використати у своїй війні з Україною. 

Ну, і не кажучи вже про те, що останніми днями у Пекіні дали зрозуміти, що будуть підтримувати Росію, якими б не були ультиматуми Трампа. З китайською підтримкою, із закупівлею російської нафти, з наданням комплектувальних для російської зброї, яка використовується для терористичних ударів по Україні, Росія може вважати, що здатна воювати ще довгі роки, бо будуть і гроші, і залізо.

Так що холоднокровне вбивство мирних киян і руйнування українських міст – це і є справжня відповідь президента Росії і голови Китаю президенту США, якого вони зневажають, а країну якого намагатимуться позбавити впливу у Європі та Азії. У Європі США позбавлятимуть впливу шляхом руйнації України і створення умов, за яких європейські виборці обиратимуть політиків, які зможуть порозумітися з Москвою. В Азії Китай намагається зменшити вплив США і політично, і шляхом генерування конфліктів. 

То яка має бути відповідь цивілізованого світу? Однозначно – підтримка України у цій багаторічній виснажливій війні. Вже не потрібно пояснювати, наскільки Україна потребує збільшення арсеналу протиповітряної оборони. Не через два чи три роки, а негайно, бо атаки ворога будуть посилюватися із кожним новим днем війни. 

Уже не потрібно доводити, наскільки Україні важливі засоби знищення російської техніки на суверенній території Росії, щоб палали всі ці ракети і заводи. Вже не потрібно пояснювати, що економічний тиск на Росію та її партнерів має посилюватися.

Тоді і ми, і Захід зрештою побачимо тунель, в якому потрібно буде колись запалити світло реальних пошуків шляхів до завершення багаторічної війни Росії проти України.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.