Як Путін перед своїми військовими визнав, що він невдаха і "терпіла"
Джерело:
Валерій КалнишПутін продовжує вдавати з себе жертву обставин. На зустрічі зі своїми військовими він багато говорив про політику, намагаючись пояснити їм, чому вони повинні воювати.
Бліда міль Путін має забути про співчуття
Російський президент Владімір Путін намагався донести до військових свої бажання.
Читайте також Російські активи замість допомоги Заходу: як ЄС може вбити двох зайців зразу
"Сполучені Штати вирішили свої завдання поточного плану, "відірвали", як вони вважають, Україну, розірвали відносини Росії з Європою. У цьому плані вони досягли того, чого хотіли, на жаль. Просто ми по-іншому поводитися вже не могли. Чи треба було здати все і дивитися, як вони чавкають, з'їдаючи все підряд, наше, споконвічно російське? Ми не могли так вчинити, і вони розуміли, що ми не можемо вчинити, але робили спеціально. Вони спеціально втягнули нас і Європу в цей конфлікт, досягли в цьому сенсі своєї мети – "розтягли" Росію та Європу", – виправдовувався Путін.
Залишимо осторонь його штампи про "відірвали" і "споконвічно російське" (село Кучково – ось твоє споконвічно російське) – це вже нецікаво, багато разів сказано. Взагалі поганий тон – прикривати власну дупу сивиною батьків.
І навіть не говоритимемо нічого про рівень російської дипломатії, яка, за всієї кінської серйозності та поважності міністра закордонних справ Сєргєя Лаврова, по факту виявилася безсилою у захисті національних інтересів.
Важливо Усиновлюйте й не повертайте: ЄС не вніс до санкційного списку викрадачів українських дітей
Путін цією заявою, говорячи по-простому, російською, визнав що він – л*х і "терпіла". Він нічого не зміг досягти з поставленої мети. Його політика виявилася помилковою в цілях і провальною в їхньому досягненні. Він не мав і не має авторитету та поваги на зовнішній арені. Його не брали до уваги.
І ось коли йому це набридло, він, як примхлива дитина, вирішив розбити вікно у вітальні, тільки щоб його помітили. Щоб звернули на нього увагу, прибігли до шкідника спочатку з погрозами, а потім, розібравшись у його тонкій душевній організації, – зі словами заспокоєння та співчуття.
Ось тільки ми не "вікно". У нас люди гинуть, а ця бліда міль, що вимагає до себе співчуття, розв'язуючи війну через свої комплекси, повинна не на розуміння розраховувати, а на те, що дорослі йому дадуть здачу так, що на все життя ця "дитина" має забути, що таке вимагати увагу роблячи боляче оточенню.