3 
Назва цієї місцевості змінювалася, а навколо її походження з'явилося кілька версій, пише 24 Канал.
Як з'явилася Мишоловка?
Мишалівку вперше згадують у документах 1618 року. Тоді це було поселення, яке належало Печерському монастирю.
Згодом місцевість тривалий час входила до господарсько-економічного комплексу Києво-Печерської лаври. Одне з пояснень назви пов'язує її з млином. За цією версією, сюди звозили збіжжя з навколишніх сіл, а на місцевому млині його мололи та змішували. Саме від цього могла походити назва Мишалівка.
Є й інша версія, яка набагато краще пояснює сучасну назву. Місцевість розташована в улоговині між пагорбами, тому здалеку вона справді нагадує своєрідну пастку. Саме тому назву могли пов'язати зі словом "мишоловка".
Тут ніколи не було просто "міського району"
У XIX столітті Мишоловка залишалася селом Хотівської волості Київського повіту. І людей тут було чимало: у 1838 році проживали 84 мешканці, у 1891-му – вже 491, а в 1900 році – 716 людей.
Місцеві займалися землеробством, а частина населення працювала в Києві. На межі XIX – XX століть тут також діяли п'ять цегельних заводів, а мешканці, зокрема, заробляли на перевезенні цегли.
До складу Києва Мишалівка увійшла у 1923 році. Поступово колишнє село стало частиною сучасного Голосіївського району.
А що з легендою про козаків?
Навколо Мишоловки існує ще одна ефектна історія. За місцевою легендою, у 1651 році козаки нібито заманили сюди військо Януша Радзивілла, використавши особливості рельєфу як природну пастку. Втім, цю історію варто сприймати саме як легенду, а не встановлений історичний факт.
Головна проблема в тому, що назва Мишалівка була зафіксована ще у 1618 році, тобто задовго до подій, з якими її намагаються пов'язати.
Тут була навіть монастирська пустинь
Історія Мишоловки пов'язана не лише із селом і млином. У 1852 році монах Феофіл встановив тут хрест на місці майбутньої Спасо-Преображенської пустині.
Згодом тут облаштували некрополь лаврських насельників і підземний скит. У 1921 році майно пустині націоналізували, а в 1924 році територію передали під санаторій. Спасо-Преображенську церкву знищили у 1938 році.