Ці надзвичайні операції стали можливими завдяки розробкам інженера Еммануїла Генделя та його команди. Детально про це 24 Канал розповідає з посиланням на OBOZ.UA.
Читайте також Будинки за часів СРСР: які типи квартир були та рейтинг від найгірших до найкращих
Як у часи СРСР пересували цілі споруди?
Хоча ідея переміщення будівель з'явилася ще у 15 столітті, коли італійський інженер Арістотель Фіораванті пересунув дзвіницю в Болоньї, справжній інженерний прорив відбувся лише у 19 столітті.
У 1930-х роках, під час масштабної перебудови Москви влада вирішила не руйнувати важливі споруди, що стояли на шляху нових проспектів, а перемістити їх. Таке завдання й отримав Еммануїл Гендель. Він мав досвід переміщення невеликих об'єктів, однак робота з багатотонними будинками вимагала зовсім інших підходів.
В умовах війни у девелоперів з’являється важлива місія – не лише підтримувати економіку, а й створювати житло, яке буде безпечним, доступним та якісним. Це шанс оновити підхід до урбаністики в Україні. Системний девелопер РІЕЛ – серед тих, хто вже сьогодні формує цей підхід: мислить системно, працює на випередження та бере на себе відповідальність за нову якість міського життя.
Інженери створили унікальну технологію, яка дозволила за кілька років перемістити 23 великі будівлі, серед яких була навіть конструкція вагою 23 тисячі тонн. На підготовку одного такого проєкту йшло приблизно пів року. Необхідно було звести нову основу з підведеними комунікаціями, прокласти рейки та встановити додаткові труби й кабелі.
Сам процес пересування був детально продуманий. Спершу будинок підіймати за допомогою гідравлічних домкратів, обережно відокремлюючи його від старого фундаменту. Далі споруду обережно переміщували на нове місце – метр за метром, без порушення внутрішнього устрою.
Переміщення будинку в часи СРСР / Фото з відкритих джерел
Після підняття будівлі її встановлювали на спеціальну рухому платформу, яку розміщували на прокладених рейках. Для пересування використовували або парову тягу, або лебідки. Цікаво, що це часто проводили вночі, коли мешканці спокійно спали. Будинок настільки плавно рухався, що не дзвенів посуд, не хиталися люстри, а люди вранці прокидалися в новому місці.
Кожен випадок переміщення був унікальним і вимагав індивідуального підходу.
Де ще використовували схожі технології?
Схожі технології використовували не лише в Радянському Союзі. У 19 столітті в містах США – Бостоні та Нью-Йорку – також пересували будинки. А вже після Другої світової війни новітні методи переміщення будівель з'явилися в країнах Європи та Канаді. У Франції та Чехії, наприклад, для таких робіт залучали потужні гідравлічні візки, здатні рівномірно підтримувати масу споруди під час руху. Це дозволяло уникати вирівнювання рейок і значно пришвидшувало процес.