Схоже, що на так званих президентських виборах Путін набирає під 90%. Більшість країн світу ще до початку цього електорального заходу назвали його таким, що суперечить міжнародним нормам. Але й знайшлись держави, що поспішили привітати кремлівського ватажка.

У цьому матеріалі 24 Канал розповідає, як на "вибори" у Росії реагував західний істеблішмент, а також аналізує статті міжнародної преси.

Насамперед важливо, що псевдовибори тривали вперше в історії Росії три дні – з 15 по 17 березня. Одразу після закриття "виборчих дільниць" Всеросійський центр вивчення громадської думки оголосив такі цифри:

  • Владімір Путін – 87,0%
  • Ніколай Харитонов (КПРФ) – 4,6%
  • Владіслав Даванков ("Нові люди") – 4,2%,
  • Леонід Слуцький (ЛДПР) – 3,0%
  • недійсні бюлетені – 1,2%

Politico ставить логічне запитання: чи не перестарався російський автократ, демонструючи, що з 10 голосів 9 були за нього? Водночас аналітиків не мають сумнівів, що Путін використає цей "результат" як доказ масової підтримки з боку російського народу.

Такі спотворені вибори, – на яких всі суперники були задавлені, і навіть мертві, вочевидь, голосували, – ризикують підірвати політичну стабільність, за якою женеться Путін,
– переконані журналісти.

Водночас у The New York Times кажуть, що "потьомкінське голосування" справді базується на підтримці Путіна серед народних мас. Аналітики допускають, що у виборчих урнах більша частина бюлетенів за "правильного кандидата", але в той самий час вони наголошують, що такий результат зумовлений тим, що у громадян Росії немає альтернативи. Зі слів фахівців зрозуміло, що "підтримка Путіна" з боку росіян є певною умовністю, адже бажання людей часто дисонують з очікуваннями. Власне, не зрозуміло, як би голосували громадяни Росії, якби в них був справжній вибір.

Додамо, що у Politico називають об'єктивні фактори, з огляду на які ці "вибори" важко писати без лапок.

  • Залучення окупованих територій. Кремлівська пропаганда неабияк вихвалялася тим, що у псевдовиборах взяли участь представники з окупованих Луганщини, Донеччини, Запоріжжя, Херсонщини та Кримського півострова. За даними Москви, на цих теренах живе нібито близько 4,6 мільйона людей (без Криму), і майже всі вони "проголосували". Однак з огляду на те, що у названих регіонах тривають бойові дії, то "голосували" за Путіна в Авдіївці, Бердянську, Генічеську та інших населених пунктах – "мертві душі".
  • Електронна фальсифікаційна система. У 29 регіонах Росії, зокрема у "найбільш протестних", голосування відбувалося в електронному вигляді. Незалежні спостерігачі його охрестили "чорною скринькою", яку Кремль запровадив для масової фальсифікації. Хоча й, слід сказати, з незалежними спостерігачами також була проблема – того ж голову організації "Голос", руху за права виборців, Григорія Мельконьянца відправили у в'язницю ще у 2023 році.
  • Відсутність конкуренції та чесності. Ці так звані вибори Politico справедливо визначає як найменш демократичні в історії сучасної Росії. Лише три кандидати відокремили Путіна від сталінського бюлетеня з одним прізвищем, але про їхню "опозиційність" до теперішнього Кремля говорити було б дивно. Головний справжній конкурент "незмінного автократа", Алєксєй Навальний, загинув у в'язниці. Допустити його до гонки Москва б не наважилась ніколи. Також важливо, що на виборчі дільниці зганяли десятки мільйонів державних службовців і студентів.

"Попри те, що це кричуще очевидний цирк, Кремль, схоже, це не дуже хвилює", – пишуть аналітики, визначаючи мету цих "виборів" не у замірі суспільних настроїв, а – тестуванні державного управлінського апарату на ефективність і лояльність: "Від державних компаній до бібліотек, університетів і фабрик, начальство інструктувало своїх працівників, як і коли голосувати, а потім переслідувало їх, щоб отримати докази того, що вони виконали завдання".

Пані міністр закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен констатувала, що після цих "виборів" Путін становитиме ще більшу загрозу. Посадовиця остерігається того, що Захід все ще недооцінює Кремль і його силу.

Якщо ми на Заході намагаємося заморозити війну або стримуватися її та сподіваємося, що це призведе до її закінчення, то ми просто помиляємося. Просто треба встановити межі для таких, як Путін. Треба зупинити їх, тому що інакше вони не зупиняться,
– наголосила пані міністр.

Reuters цитує Ради національної безпеки Білого дому США, який акцентує, що псевдовибори, очевидно, не є ані вільними, ані чесними. Власне, з огляду на те, що "Путін ув'язнив політичних опонентів і не дозволив іншим балотуватися проти нього".

Міністерство закордонних справ Німеччини наголошує на тому, що теперішній кремлівський режим тримається при владі завдяки цензурі, репресіям, насиллю, а також є нелегітимним, оскільки залучив до "голосування" людей з окупованих територій, що є черговим порушенням міжнародного права.

Голова МЗС Великої Британії Девід Кемерон назвав ці вибори незаконними, без вибору для виборців і відсутності незалежного моніторингу з боку ОБСЄ (Організація з безпеки та співробітництва в Європі). "Це не те, що схоже на вільні та чесні вибори", – додав чиновник.

Як пише CNN, для лідерів усього Заходу перемога Путіна на "виборах" без справжньої опозиції стала нагадуванням про його жорсткий контроль над політичною ареною Росії в той час, як його війна проти України триває. Водночас знайшлися держави, які публічно підтримали Кремль.

Зокрема, президент Китаю Сі Цзіньпін привітав російського ватажка під час розмови у день закінчення "голосування", зазначивши, що його переобрання "повністю відображає підтримку російського народу". Він також пообіцяв, що Пекін сприятиме "стійкому та поглибленому" розвитку стратегічного партнерства двох країн.

Сі бачить у Путіні ключового партнера на тлі напруги, що зростає, з боку США та у переформатуванні світу, який, на його думку, несправедливо сконструйований за правилами, встановленими Вашингтоном та його союзниками. Стабільні відносини з Москвою також дозволяють Пекіну зосередитися на інших проблемних зонах, як-от Тайвань та Південнокитайське море,
– пишуть у CNN.

Ні для кого не стало здивуванням, що Путіна привітав і лідер КНДР Кім Чен Ин. Нещодавно він зустрівся з кремлівським ватажком на Далекому Сході Росії. У Вашингтоні висловили занепокоєння через це, оскільки цей діалог, ймовірно, стосувався того, як Москва купуватиме боєприпаси у Пхеньяна.

Водночас підтримали Путіна такі автократи:

  • президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв;
  • лідер Гондурасу Сіомара Кастро;
  • президент Нікарагуа Даніель Ортега;
  • президент Таджикистану Емомалі Рахмон;
  • прем'єр М'янми Мін Аун Хлайн.

Президент Венесуели Ніколас Мадуро назвав підсумки так званого голосування "тріумфом Путіна і його політичного руху". Недалеко втік і голова Болівії Луїс Арсе, заявивши, що "впевнена перемога" Путіна нібито підтверджує "єднання хороброго народу Росії навколо суверенітету і постійного розвитку".

Упродовж останніх місяців та "президентської виборчої кампанії" противники Путіна мали голос у західних медіа та намагалися згуртувати опозиційно налаштованих росіян задля того, аби показати Кремлю свою силу. Дружина Навального закликала прибічників свого чоловіка та антивоєнних росіян прийти о 12:00 в останній день псевдоголосування на виборчі дільниці та вишикуватися в чергу.

Журнал The Economist констатує, що фіктивні вибори були примітні якраз-таки демонстраціями: "Протести під час голосування показали, що в країні живе велика кількість людей, що затаїла образу на Путіна та той факт, що він узурпував владу".

Скільки людей вийшло на такі тихі акції протесту "полудень проти Путіна", визначити важко. Однак на фотографіях, опублікованих у соціальних мережах, видно сотні метрів черги, а поруч чекають поліцейські в шоломах і тюремні фургони,
– йдеться у матеріалі.

Протестувальники поширювали фото своїх бюлетенів з гаслами "Ні війні" та "Путін – злодій і вбивця". Багато хто викреслював ім'я "головного кандидата" і поверх писав: "Навальний". Деякі виборці в Москві відносили свої бюлетені на кладовище, де похований Навальний, залишаючи їх на могилі опозиціонера. Однак найбільші черги можна було спостерігати за кордоном, а не в самій Росії. Скажімо, у Берліні та Гаазі.

За словами аналітиків, російські опозиціонери ще до "голосування" усвідомлювали, що не можуть змінити заздалегідь визначений Кремлем результат. Тому й вони поставили собі за мету вплинути на сприйняття легітимності Путіна в очах багатьох росіян, зокрема його підданих бюрократів.

Газета The New York Times зауважує, що у Росії завжди постелекторальний період був часом, коли Кремль йшов на непопулярні рішення. Наприклад, після 2018 року це було підвищення пенсійного віку. Вочевидь, зараз йдеться про посилення мобілізації, яка зовсім не до вподоби громадянам Росії. Тому й протести мали на меті знизити рівень ейфорії у Кремлі, аби Путін не осмілився піти на відповідний крок. Чи вдалось це зробити – залишається спостерігати.