Понад сотню років тому річка Полтва була окрасою Львова, хоча фахівці стверджують, що і бідою.
Українці створюють ексклюзивні килими, які купує принцеса Швеції: вражаючі фото – читайте у програмі "Зроблено в Україні"
Полтва не була повноводною річкою, та все ж іноді траплялись такі повені, що її хвилі забирали з собою вирвані з корінням дерева, хатні меблі і навіть свійських тварин. Був ще один малоприємний фактор – оскільки місто не мало окремої каналізації, у Полтву направляли усі відходи і стічні канави.
Річка Полтва пролягає центром Львова
У львів’ян урвався терпець, тож постало рішення закувати річку в бетонний колектор. Виявляється, у Європі ця практика не була новою. Незвична для українців технологія вже було давно випробувана німцями, тож львів'яни не експериментували.
Проте зведення склепіння розтягнулось на кілька десятків років. 1870 року у місті закрили перші 15 кілометрів річки. Але згодом будівельникам довелося зупинити роботи. От-от мала розпочатись Перша світова війна, і місту вже було не до колектора.
Вже у 1920-му році львівські інженери взялися з новим ентузіазмом.
Після Першої світової війни будівництво колектора продовжили
На час будівельних робіт русло скеровували на кілька метрів убік, а тим часом прокладали колію для підвезення будматеріалів, укріплювали дно, зводили опори і нарешті підвозили бетономішалки. Склепіння колектора було доволі високим.
Ось фото – як колектор виглядав на фінальному етапі, коли річка була накритою, і як все було всередині.
Колектор ззовні та зсередини
У роки Другої світової війни колектор став схованкою для заможної львівської родини євреїв. 16 людей більше року жили під землею. Згодом цю історію порятунку висвітлили у стрічці "У темряві".
Читайте також: Станіслав Улям – львів'янин, який став одним із творців термоядерної бомби США
Так, заховані під землю притоки з часом перетворювалася на дороги, а навколо почали зводити будинки. Тому саме Полтві Львів завдячує лабіринтами своїх вуличок.
Загалом протяжність каналізаційної системи Львова складає 150 кілометрів. І хоча річка вже понад століття захована під бетонними мурами, львів’яни продовжують мріяти про набережну.