Путін, Сі Цзіньпін і Трамп діють спільно: який сценарій готують Україні та Європі нова "вісь зла"

Світова система безпеки опинилася перед найгіршим сценарієм для України та Європи. До війни проти Заходу долучаються нові гравці, а загрози з боку Росії, Північної Кореї та Білорусі стають дедалі реальнішими. Водночас нерішучість Заходу щодо озброєння України могла посилити позиції агресорів.

Ведучий 24 Каналу Олекса Кібкало розібрав, як формується нова конфігурація загроз і чому світ опинився перед ризиком одночасного удару по світовому порядку з боку Росії, Китаю та ізоляціоністської політики США.

Анатомія світових загроз та роль Вашингтона

Команда Дональда Трампа створює масштабні підстави для відмови від безпекових зобов'язань перед Європою. Риторика Білого дому будується на звинуваченнях України у деструктивному впливі на світову економіку (зокрема, через удари по російській нафтопереробці), що підміняє відповідальність США за близькосхідну кризу. Паралельно відбувається спроба "відбілити" Росію та зірвати санкційний тиск.

Європа опинилася під колосальним тиском. Штучно зрежисовані протести, вандалізм, міграційні кризи та диверсії на підприємствах ЄС є частиною сценарію контрольованого хаосу.

Мета цих дій – послабити європейські уряди та зробити їх вразливими. На цьому тлі заяви Трампа про те, що "Європа нищить себе сама", виглядають як підготовка інформаційного ґрунту для виходу США з європейського театру безпеки.

Тіньова дипломатія: до чого тут Польща та Південна Корея

Варто звернути увагу на неочевидні, проте системні дипломатичні демарші, які свідчать про підготовку до примусу України до капітуляції.

Показовою є поведінка президента Польщі Кароля Навроцького. Після відвідин дня народження Трампа у Вашингтоні, польський лідер ініціював жорстку антиукраїнську кампанію через історичні питання. Навроцький міг отримати інформацію про плани Білого дому "злити" Україну і свідомо пішов на погіршення комунікації з Києвом, керуючись прагматичним національним егоїзмом.

Другим індикатором стала гіпертрофована реакція Південної Кореї на заяви Володимира Зеленського щодо передачі полонених північнокорейців. Попри те, що ця інформація не була секретом для розвідок, Сеул пішов на принципове загострення відносин.

Нагадаємо що у вересні 2026 року між Україною та Південною Кореєю спалахнув дипломатичний конфлікт через передачу Сеулу двох північнокорейських військовополонених, захоплених українськими військовими в Курській області у січні 2025 року. Після того як Володимир Зеленський публічно повідомив про їхнє перевезення до Південної Кореї, Сеул висловив обурення та зажадав від Києва офіційних пояснень і вибачень. Південнокорейська сторона стверджувала, що сторони домовилися зберігати передачу в таємниці з міркувань безпеки полонених та їхніх родин, тоді як українська сторона заперечувала існування такої домовленості.

Обидва випадки мають спільну основу – обізнаність союзників щодо планів Трампа припинити підтримку України.

Білоруський і північнокорейський плацдарми

Інтеграція КНДР у російську армію перейшла на інституційний рівень. Розгортання ракетних підрозділів Північної Кореї у Воронезькій області та підготовка 30-тисячного контингенту на Брянщині свідчать про те, що Пхеньян став офіційним учасником європейського театру війни.

До речі, залучення військ КНДР дозволяє Пхеньяну не лише отримати бойовий досвід, але й протестувати свої балістичні ракети типів KN-23 та KN-24 проти сучасних західних систем ППО, що становить пряму загрозу для глобальної безпеки.

Водночас Білорусь виконує функцію дестабілізатора на кордонах ЄС. Спроби прориву кордону з Латвією мігрантами у супроводі озброєних людей, викрадення камер спостереження та виявлення підземних тунелів на кордоні з Польщею та Литвою є елементами гібридної агресії. Надмірна обережність європейських країн у відповідь на ці провокації лише підтверджує для Кремля слабкість Заходу.

Китайський фактор: готовність до глобальної блокади

Ключовим бенефіціаром європейського хаосу залишається Китай. Пекін розглядає силові та гібридні сценарії як найбільш дієвий спосіб досягнення своїх цілей, зокрема приєднання Тайваню.

Не варто триматися за мантру, що Китаю невигідна війна в Європі через втрату ринків збуту. Тоталітарна система КНР мислить категоріями мобілізаційної стійкості. Завдяки перетворенню Росії на економічного васала, Пекін забезпечив себе дешевими енергоносіями та продовольством.

Крім того, Китай успішно диверсифікував ринки, переорієнтувавши експорт на країни Глобального Півдня (Африка, Латинська Америка, Близький Схід). У разі глобальної блокади з боку США та ЄС, Китай здатен протриматися в режимі автономного виживання до 10 років.

Коли хаос у Європі досягне піка, а США загрузнуть у ймовірній третій військовій кампанії проти Ірану, Китай отримає ідеальне вікно можливостей. Пекін зможе виступити в ролі "миротворця". Він запропонує зупинити російський тиск та кібератаки в обмін на визнання Тайваню китайським та зняття європейських мит на свої технології. Це перетворить ЄС на технологічну колонію КНР.

Єдиний вихід із безпекового піке

Розрахунок Білого дому на те, що здача інтересів України задовольнить Кремль і відірве Росію від Китаю, є хибним. Союз Москви та Пекіна зараз є найсильнішим у світі. Капітуляція України лише доведе неспроможність колективної безпеки Заходу захистити своїх союзників.

Єдиний правильний крок – це допомога Україні перемогти Росію на полі бою. Поразка Росії вивільнить колосальні ресурси США та Європи, автоматично унеможливить легку перемогу Китаю над Тайванем і зламає стратегію Пекіна зі встановлення нового світопорядку.

Проте Захід продовжує програвати цю війну у власних кабінетах через страх і популізм. Єдиною силою, яка наразі ламає цей найгірший сценарій, залишається стійкість українського народу та його здатність протистояти сильнішому супротивнику.

Повний аналітичний розбір: дивитись відео