Один російський дрон може коштувати Україні ракет ППО: чого насправді домагається Кремль

Для цього йому навіть не потрібно нічого атакувати. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Після кожного такого інциденту європейські країни змушені ставити собі дуже практичне запитання: скільки засобів протиповітряної оборони ми можемо віддати Україні, а скільки повинні залишити собі? І саме цього, на мою думку, Росія й намагається досягти.

Останніми днями ми чуємо дедалі більше заяв із Польщі та країн Балтії про зростання російської загрози. Це неминуче змінює їхні військові пріоритети. 

Якщо ще вчора країна могла передати Україні додаткові перехоплювачі, сьогодні вона може вирішити залишити частину з них у себе. Не тому, що вона більше не хоче допомагати Україні. А тому, що тепер мусить думати і про власне небо.

Росії навіть не потрібно відкривати другий фронт

Я не думаю, що найближчим часом ми побачимо російські танки, які перетинають кордон країн Балтії.

Росія зараз не в тому стані, щоб вести звичайну війну проти НАТО. Вона продовжує розраховувати на успіх в Україні, а одночасна війна з Альянсом була б для неї самогубством. Але Кремлю це й не потрібно. Значно вигідніше створити достатньо велику загрозу, щоб європейські країни самі почали перерозподіляти ресурси.

Дрон нібито збився з курсу. Ракета опинилася там, де її не мало бути. Черговий підозрілий інцидент біля кордону. Кожен такий випадок дозволяє Росії перевірити реакцію Альянсу – і водночас змушує європейців посилювати власну оборону.

Це набагато дешевше за відкриту війну. І для України наслідки цілком реальні.

Змусити Європу залишити зброю вдома

Росія розуміє, що ресурси Заходу не безмежні. Особливо це стосується протиповітряної оборони.

Україні зараз бракує перехоплювачів. Водночас Росія нарощує виробництво ракет і реактивних “Шахедів” та користується моментом, коли українські можливості збивати ці цілі обмежені.

Тому кожен перехоплювач, який союзник вирішує залишити для захисту Варшави, Вільнюса чи Таллінна, – це потенційно перехоплювач, якого не буде над Києвом, Харковом чи Дніпром. Ось чому я не сприймав би російські провокації проти європейських країн окремо від війни в Україні. Вони можуть бути частиною однієї стратегії.

Росії не обов'язково переконувати Європу припинити допомогу Україні. Їй достатньо змусити європейців сказати: спочатку ми повинні захистити себе.

Росія користується обережністю Заходу

І тут виникає ще одна проблема: НАТО не хоче великої війни з Росією. І це абсолютно зрозуміло. 

Озброєний російський дрон у повітряному просторі Альянсу – серйозне порушення. Але НАТО водночас намагається не перетворити кожен такий інцидент на початок прямої конфронтації. Тому реакція дуже розрахована.

Росія це бачить. І користується цим. Вона може зробити маленький крок і подивитися, що станеться. Потім ще один. Перевірити, де проходить межа. А паралельно змусити Польщу, Балтію та інші країни дедалі більше думати не про те, що вони можуть передати Україні, а про те, що їм самим може знадобитися завтра.

Саме тому я вважаю таку стратегію свідомою.

Один дрон не повинен забирати в України ППО

На це потрібно відповідати не ударами по Росії, а значно жорсткішим захистом власного повітряного простору.

Жоден російський дрон не повинен входити в повітряний простір НАТО. Крапка.

Одним із варіантів могла б бути сильна безпольотна зона вздовж західного кордону України – у координації з Києвом, із засобами ППО вздовж кордону та, за необхідності, літаками в повітрі.

Росія назве це ескалацією. Але це оборонна дія. І тут важливо змінити саму логіку.

Сьогодні Росія намагається зробити так, щоб кожна її провокація змушувала Європу відтягувати ресурси від України для власного захисту. Потрібно зробити навпаки. Російські провокації мають призводити не до того, що Україна отримує менше засобів ППО, а до того, що західний кордон України та східний фланг НАТО стають дедалі краще захищеними.

Бо якщо один російський дрон здатен змусити союзника залишити вдома ракети, які могли захистити українське місто, – цей дрон уже виконав своє завдання.