Росія більше не контролює Чорне море, тому хоче зробити його небезпечним для всіх

У Москві розраховували, що Україна втратить можливість експортувати зерно, метал, руду та іншу продукцію, а світ буде змушений домовлятися з Кремлем про кожне судно, яке виходитиме з українських портів. Минуло понад три роки війни, і стало очевидно: цей план провалився. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Україна не лише зберегла морський експорт. Вона змогла зробити те, що ще у 2022 році здавалося майже неможливим, – позбавити Росію повного контролю над Чорним морем.

Саме тому сьогодні Кремль дедалі частіше переходить від демонстрації сили до тактики залякування. Якщо вже не вдається панувати на морі, потрібно зробити його небезпечним для всіх.

Терор проти цивільного судноплавства

Останніми тижнями Росія значно активізувала атаки на українську портову інфраструктуру та цивільні торгівельні судна. За словами міністра закордонних справ України Андрія Сибіги, лише з початку липня було атаковано понад три десятки цивільних суден.

Це не випадкові інциденти і не "помилки", як намагається пояснювати російська пропаганда. Це свідома стратегія.

Кремль прагне переконати міжнародні судноплавні компанії, що заходити до українських портів надто небезпечно. Адже достатньо кількох успішних ударів, щоб різко зросли страхові платежі, змінилися логістичні маршрути, а частина судновласників взагалі відмовилася працювати в регіоні. Фактично Росія намагається досягти економічного ефекту військовими методами.

Але море вже перестало бути російським

Парадокс полягає в тому, що сама Росія більше не почувається господарем Чорного моря. На початку вторгнення її кораблі діяли практично безкарно. Сьогодні ситуація зовсім інша. 

Чорноморський флот втратив низку великих кораблів. Штаб флоту в окупованому Севастополі зазнав ударів. Російські кораблі дедалі рідше наближаються до українського узбережжя. Значну частину сил Москва була змушена перевести до Новоросійська.

Тобто Україна досягла того, що ще недавно здавалося фантастикою: одна з найбільших військово-морських сил світу була змушена відступити без класичної морської битви. Це стало можливим завдяки поєднанню морських дронів, високоточної зброї, роботи українських спецслужб та постійному розвитку нових технологій.

Україна виграла першу морську битву

Багато військових експертів після початку вторгнення говорили, що країна без великого військового флоту приречена втратити контроль над морем. Україна довела протилежне.

Вона не намагалася будувати дзеркальну відповідь Росії. Не створювала дорогі крейсери чи есмінці. Натомість зробила ставку на асиметричну війну. Морські безпілотники, далекобійні удари, постійне полювання на військову інфраструктуру в Криму, знищення кораблів і логістики поступово змінили весь баланс сил.

Саме тому сьогодні українські торгівельні судна продовжують виходити з портів, а російський військовий флот дедалі більше займається не наступом, а власною обороною.

Це означає, що першу битву Україна фактично виграла. Але тепер починається наступна.

Друга битва – за російську економіку

Якщо перший етап був боротьбою за свободу українського судноплавства, то тепер дедалі більше значення має економічний вимір війни. Морська торгівля – це не лише кораблі, а й банки, страхові компанії, портові оператори, кредитування, контракти, інвестиції.

Як тільки ризики починають зростати, вся система автоматично дорожчає. Саме тому сьогодні Кремль дедалі більше турбує не лише українська зброя. Його турбують страхові компанії, міжнародні перевізники та великі трейдери. Адже вони ухвалюють рішення холодним економічним розрахунком. Якщо рейс стає надто ризикованим, він просто перестає бути вигідним.

Азовське море також перестає бути тилом

Особливо помітно це стає в Азовському морі. Після окупації Маріуполя та Бердянська Москва фактично оголосила його своїм внутрішнім морем. Саме через азовські порти проходить значна частина логістики окупаційних військ, перевезення зерна, металу та інших вантажів.

Проте дедалі частіше російські експортери самі говорять про проблеми: підвищуються витрати, ускладнюється логістика, зростають ризики, перевізники змінюють маршрути, трейдери вимагають від держави компенсацій.

Тобто війна, яку Росія хотіла перенести виключно на українську територію, дедалі сильніше починає бити по її власній економіці.

Кремль програє боротьбу за передбачуваність

У сучасній морській торгівлі найціннішим ресурсом є навіть не корабель, а передбачуваність. Бізнес повинен знати, що судно вчасно зайде до порту, страховка не подорожчає вдвічі, вантаж буде доставлений без затримок, а маршрут завтра не стане небезпечним.

Саме цю передбачуваність Росія поступово втрачає. Причому не лише для України, а й для самої себе. Це набагато небезпечніше за втрату окремого корабля. Бо новий корабель можна побудувати, порт – відремонтувати, але повернути довіру міжнародного бізнесу набагато складніше.

Нові правила війни

Найважливіше сьогодні полягає навіть не в тому, скільки російських кораблів або портів будуть уражені найближчими місяцями. Головне – Україна змінює саму економіку війни. Кремль більше не може вважати Чорне й Азовське моря власною безпечною транспортною артерією.

Кожен новий вихід судна в море, кожен рейс танкера, кожне завантаження зерна чи нафти тепер супроводжується додатковими витратами, новими ризиками та дедалі більшими сумнівами бізнесу. Саме так поступово руйнується одна з головних переваг Росії – можливість безперешкодно заробляти на морській торгівлі й одночасно фінансувати агресію.

Україна вже довела, що навіть без численного флоту здатна змінити правила гри на морі. Наступний етап – зробити так, щоб кожен день війни ставав для Кремля дорожчим, ніж попередній. 

Якщо ця стратегія збережеться, то битва за Чорне та Азовське моря визначатиме не лише перебіг бойових дій, а й швидкість економічного виснаження Росії.

Адже сучасні війни виграють не лише ракети й кораблі. Їх виграє здатність позбавити противника відчуття безпеки та змусити його платити дедалі вищу ціну за власну агресію. Саме це Україна сьогодні й робить на морі.