Усе не так, як здається на перший погляд: що відбувається на Слов'янському напрямку

Він здійснює це переважно на двох оперативно-тактичних напрямках: Сіверськ – Слов'янськ (уздовж південного берега річки Сіверського Дінця) та Бахмут – Слов'янськ (по обидва боки дороги Е-40, на ділянці Слов'янськ – Бахмут), а також діє частиною сил на напрямку Міньківка – Краматорськ. Про це пише Костянтин Машовець.

Українські військові суттєво сповільнили просування росіян

Протягом останнього часу противник здійснив низку наступальних/штурмових дій на деяких ділянках цих напрямків, однак не зміг досягти значних успіхів. Більше того, щонайменше на двох ділянках Слов'янського напрямку Збройні сили України здійснили низку контратак. І хоча це не призвело до повного припинення наступу російських військ, воно суттєво його сповільнило.

Єдина ділянка на крайньому лівому фланзі 3 ЗВА, де противник зміг просунутися на глибину 1,5 – 2 кілометри, – це тактична дирекція від Маркова в напрямку Білокузміновських Крейдяних скель. Однак самих скель російські штурмовики так і не дісталися, оскільки були заблоковані на північний схід від Федорівки.

Росіяни не здатні виконати свого завдання

На перший погляд, ситуація на Слов'янському напрямку (й частково на Краматорському) через наступ російської 3 ЗВА виглядає, м'яко кажучи, складною для ЗСУ. Передові штурмові групи цієї армії вже знаходяться на відстані в середньому 10 – 12 кілометрів від Слов'янська і намагаються захопити Миколаївку та дістатися до Слов'янської ТЕС (а від Краматорська вони й ще на меншій відстані – до 9 – 10 кілометрів).

Однак насправді російська 3 ЗВА поки не може виконати своє головне завдання в рамках усієї Слов'янсько-Краматорської наступальної операції – дістатися безпосередньо до Слов'янська та Краматорська. Більше того, чим довше і наполегливіше росіяни намагаються це зробити, тим більше вони втрачають будь-яку перспективу все ж таки виконати це завдання. 

Однією з причин такого становища стала ситуація на Лиманському напрямку. Фактично, на сьогодні формування північного флангу Слов'янсько-Краматорської агломерації, що передбачало повну ліквідацію українського Лиманського плацдарму у смугах російських 20 та 25 ЗВА угруповання військ "Захід", було зірвано.

Однак слід зазначити, що саме цей фактор лише опосередковано впливає на здатність російської 3 ЗВА й надалі просуватися до Слов'янська (її смуга наступу відокремлена від смуги 25 ЗВА річкою Сіверський Донець). Більше того, поки що лише російська 20 ЗВА одноосібно відступає від Лиману, але 25 ЗВА (безпосередньо спрямована на Лиман і маючи прилеглий фланг з 3 ЗВА) фактично продовжує тримати раніше здобуті рубежі. Включно зі своєрідним "стартовим майданчиком" для штурму Лиману – протяжним лісовим масивом між Ямполем і Лиманом.

Росіянам доведеться відступати

Більш вагомою причиною можливих труднощів російської 3 ЗВА, безумовно, є ще один фактор. Наразі ЗСУ продовжують успішно утримувати рубіж Миколаївка – Оріхуватка та територію Слов'янської ТЕС (ключовий, я би, навіть, сказав, "зв'язуючий" район для оборони всього Слов'янська зі сходу), хоча, звісно, відбувається це не без труднощів для них. 

Те саме стосується районів Василівська Пустош – Заповідне – Васютинське – Першомар’ївка та Семенівка – Білокузьминівка – Віролюбівка – Куртове відносно Краматорська. Усе це досі успішно утримується і обороняється українськими військами.

Якщо ці два фактори продовжуватимуть поєднуватися більш-менш тривалий час, то командування російської 3 ЗВА явно може зіткнутися не стільки з перспективою прориву на ближні підступи до Слов'янська зі сходу та південного сходу, скільки з перспективою появи відвертої потреби в утриманні позицій уздовж південного берега Сіверського Дінця. Ще більш ілюзорною може стати перспектива подальшої участі частини сил 3 ЗВА у наступальних діях на Краматорськ зі сходу.

Якщо після російської 20 ЗВА розпочне свій відступ за річку Чорний Жеребець й 25 ЗВА почне відступати (а це дуже ймовірно, адже українські підрозділи, очевидно, вже діють у районі Ямполя), то російській 3 ЗВА доведеться розгорнути достатньо значні сили і засоби фронтом на північ (щоб утримати південний берег Сіверського Донця, принаймні, на ділянці від Кривої Луки до Дронівки, яка складає по прямій близько 11 кілометрів). 

Це відбудеться незалежно від того, чи бажає цього саме командування 3 ЗВА, чи ні. Воно просто буде змушене зробити це, аби надійно убезпечити свій правий (північний) фланг від українських контратак. 

Враховуючи всі вигини річки Сіверського Дінця на цій ділянці, командуванню російської 3-ї ЗВА доведеться розгорнути тут не менше однієї повнокровної бригади, а то й зразу двох. Це, у свою чергу, не може не вплинути на здатність її вперто просуватися зі сходу до самої Слов'янсько-Краматорської агломерації.

Принаймні, навіть ще до прориву на ближні підступи командуванню цієї армії доведеться використати більшість своїх оперативних резервів (або майже всі). Особливо, враховуючи, що принаймні одна з бригад 3 ЗВА (а саме 4 окрема мотострілецька бригада) наразі "заклопотана" на Костянтинівському напрямку.

Звісно, можна також попросити "старшого начальника" (командування УВ "Південь" і власний Генеральний штаб), аби ті підкинули "щось" зі своїх вже достатньо виснажених резервних "закромів". Але в цьому випадку саме це "щось" російським командирам для потреб 3 ЗВА доведеться звідкись діставати, мов зайця з капелюха. Однак, вони – далеко не факіри…