Після того як Twitch заблокував російських стрімерів за рекламу "Алабуга Політех", на YouTube почали зникати відео з тими самими інтеграціями. Я встиг зафіксувати 606 з них – із субтитрами, таймкодами, цитатами й локальними копіями.

Тепер це доказова база. І тепер питання до Google: як платформа, що блокувала піратський контент за пару секунд, роками не помічала рекламної воронки до підсанкційного підприємства, де Росія складає дрони для війни проти України. Деталі – в матеріалі 24 Каналу.

Дивіться також Пережив два теракти в Оленівці та чотири роки катувань: інтерв'ю бійця з "Азовсталі", який пройшов полон

Спочатку все виглядало як черговий інтернет-скандал. У ніч на 26 квітня Twitch заблокував російських стрімерів, які транслювали кіберспортивний турнір під брендом "Алабуга Політех". Список нікнеймів пішов гуляти телеграмами. Хтось радів. Хтось писав, що "це історична подія".

Google Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Я думав про інше. Я думав про те, що зараз буде далі.

А далі завжди буває одне й те саме. Російські блогери, які "не розбираються в політиці" та "нічого не знають" і "проти війни" починають раптом дуже швидко "кумекати" щодо відповідальності, починають масово видаляти, вирізати свої фрагменти реклами за яку їм платив Кремль. На платформі Twitch відео живуть години. А на YouTube інтеграції лежать роками. І саме на YouTube їх кратно більше.

Через кілька годин після Twitch-банів мені написав Олексій Губанов – блогер JesusAVGN, який власне і запустив усю історію з блокуванням стрімерів. Він передав мені первинний масив посилань на YouTube-відео російських блогерів зі згадками "Алабуги". Базу збирала його спільнота, координував один із підписників. На вході було 606 посилань.

І в мене було відчуття, що це гонка з годинником.

Я сів за код. Написав скрипт, який почав послідовно завантажувати кожне відео разом із субтитрами, описом, метаданими, перекладами, обкладинкою. Для фіксації. Кожне відео отримало локальну копію, хеш SHA-256, ідентифікатор, окрему папку. Паралельно працював другий алгоритм. Він "вичитував" субтитри і шукав згадки "Алабуги", варіації написання, типові маркери інтеграцій.

28 квітня основний масив був скачаний.

29 квітня російські блогери почали чистити канали. Хтось видаляв відео повністю. Хтось залишав ролик, але прибирав опис із посиланням на сайт коледжу. Хтось вирізав сегмент із інтеграцією і перезаливав. Видалень багато. І вони продовжуються.

Не врятує. Бо те, що завантажене 28-го, вже зафіксовано – з таймкодами, цитатами, локальними файлами, контрольними сумами. Це вже не скріншот у Twitter (мережа X), який можна відмазати фразою "фейк". Це доказова база для перевірки.

І саме з цього моменту це історія про платформи. Про YouTube. Про Google. І про санкції, які або працюють, або існують лише на папері.

Я хочу одразу зняти можливе непорозуміння. "Алабуга Політех" подається назовні як технічний коледж у Татарстані. Сучасний кампус. Турніри з Counter-Strike. Стипендії. Гуртожитки. Молодіжна риторика. Картинка майбутнього. Це фасад.

"Алабуга Політех" – це навчально-рекрутингова програма, вбудована в екосистему особливої економічної зони "Алабуга". А ця зона перебуває одночасно під санкціями США, Європейського Союзу та Великої Британії. У всіх трьох випадках причина одна: участь у виробництві російських ударних безпілотників.

Координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки США Джон Кірбі ще у червні 2023 року публічно підтвердив, що Росія разом з Іраном будує в Татарстані завод для виробництва ударних дронів. Цей завод у складі ОЕЗ "Алабуга". На території саме цієї зони розгорнуте виробництво Shahed-136 та Shahed-131 у Росії їх перейменували на "Герань-2" і "Герань-1". Тих самих, якими щотижня атакують українські міста.

23 квітня 2026 року, за два дні до Twitch-скандалу, Євросоюз ввів персональні санкції проти Тимура Шагівалєєва (гендиректора ОЕЗ "Алабуга"). У сюжеті російського провоєнного телеканалу "Звезда" він особисто хвалився цим виробництвом, називаючи його найбільшим заводом ударних безпілотників у світі.

А тепер – головне. Журналістські розслідування видання "Протокол" та YouTube-каналу «РЗВРТ» зафіксували: кілька сотень студентів коледжу "Алабуга Політех" залучені до збирання "Шахедів". Виробничу практику в межах "навчання" вони проходять на тих самих лініях, де складають дрони, які летять по Україні.

"Алабуга" не приховує цього всередині країни. У TikTok-роликах для російських абітурієнтів прямо обіцяють, що неповнолітні студенти на виробництві бойових дронів отримуватимуть від 150 до 350 тисяч рублів на місяць. Це публічний оффер. Військово-промисловий комплекс, який рекрутує підлітків на зарплату вище за середню по країні.

Формально – продають як освіту. Цим і прикриваються. Але де-факто – нормалізують участь молоді у виробництві зброї.

І саме цю нормалізацію роками транслювали західні платформи. Одягнену в кросівки, мерч, кіберспорт і обличчя популярних блогерів.

Те, що сталося на Twitch у ніч на 26 квітня, важливо зрозуміти точно. Бо там одночасно сильний прецедент і слабка реакція.

Прецедент сильний. Користувачі помітили, що офіційний акаунт alabugapolytech транслює турнір з Counter-Strike 2 з рекламними банерами. У стрімах коментаторів – інтеграції, описи з посиланнями, банер "Алабуга Політех Кап". Блогер Хесус підняв тему в російськомовному сегменті. Скарги пішли масово. І Twitch відреагував швидко: спочатку забанив сам акаунт коледжу, потім і стрімерів і коментаторів, які брали участь.

Загалом, за різними даними, під блокування потрапили від 15 до 20 акаунтів. Серед них стрімери з сотнями тисяч підписників. Серед заблокованих – Анна Akyuliych Чернюк (понад мільйон фоловерів), Кирило poka Старовойтов (601 тисяча), Олексій PCH3LK1N Пчолкін (573 тисячі), Ілля fANDER Багрєєв (503 тисячі), Михайло Dosia Столяров, Єгор flamie Васильєв (екс-NAVI). Загальна аудиторія заблокованих каналів – близько 4,9 мільйона.

Це справді безпрецедентно. Західна платформа застосувала санкційну логіку до конкретних російських інфлюенсерів за рекламу конкретного підсанкційного підприємства.

Тепер про слабкість… Майже одразу після першої хвилі банів частину акаунтів Twitch розблокував. Не всіх, не публічно й не з поясненнями. Але достатньо багато, щоб російські блогери відразу почали трактувати це як "помилкову активацію автомодерації" і повертатись у звичайний ритм.

Українська спільнота сприйняла цей розворот як холодний душ. Платформа показала, що технічно вона здатна реагувати швидко. Але також показала, що без постійного зовнішнього тиску корпоративна інерція переможе санкційну логіку. Бан відкочується. Блогер повертається. Виробник "Шахедів" залишається без публічної відповіді.

І ось тут починається моя частина історії…

Кейс з блокування на Twitch – це вибух. Гучний, видимий, медійний. Але якщо подивитись на масштаб, основна реклама "Алабуги" жила не там. Вона жила на YouTube.

Логіка проста. Трансляції з турніру тривають кілька годин і зникають. YouTube-відео, як я казав, живуть роками. На Twitch – десятки інфлюенсерів. На YouTube – сотні. Відчуваєте різницю масштабу?

Поки тривав Twitch-скандал, у російському сегменті YouTube спільнота антивоєнних користувачів запустила свій публічний список блогерів, які рекламували коледж. На момент мого опрацювання даних, у списку було близько 472 авторів. Сумарна аудиторія цих каналів це понад 531 мільйон підписників. Я не помилився. Понад пів мільярда підписок на блогерів, у відео яких у різні роки з'являлися згадки, інтеграції або репортажі про "Алабугу Політех".

Серед них топові російські ютубери з мультимільйонними каналами. Блогер HiMan з аудиторією близько 19,5 мільйона підписників опублікував репортаж про коледж три роки тому. Він досі висить на каналі не видалений, не перезалитий. Інші мають інтеграції, в яких пряма реклама вступу й працевлаштування поєднана з картинкою лабораторій, гуртожитків і "технологічного майбутнього". Є відео, де неповнолітні підлітки розповідають перед камерою, як вони працюють на виробництві бойових дронів.

Цей контент роками лежав у відкритому доступі. Це шок. На платформі американської компанії Google. У країні, державні інституції якої внесли ОЕЗ "Алабуга" до санкційного списку Управління з контролю за іноземними активами. І жодного разу за весь цей час YouTube не провів системного перегляду.

Я хочу, щоб це почули. Питання в тому, чому система модерації не побачила багаторічну, повторювану, систематичну рекламну кампанію підсанкційної структури, пов'язаної з виробництвом зброї, спрямованої проти країни-партнера США та ЄС.

І чому довелося чекати, поки група незалежних людей – антивоєнні росіяни, українські журналісти, кіберспортивна спільнота – змусить платформу почути.

Просто щоб було зрозуміло, чому ця історія взагалі існує у формі, з якою тепер можна звертатись офіційно.

Сирий список посилань – це ще не доказ. На жаль. Можна перевірити вручну: відкрити, послухати, перевести на скрін, зберегти. Я це робив на перших десяти. На сто я витратив би тиждень. На 606 – місяць як мінімум. У мене не було місяця. У мене було кілька днів, поки відео не почали зникати.

Тому я перевів усе на технічну рейку.

  • Етап перший – архівація.

Скрипт послідовно завантажував кожне відео у режимі мінімальної якості (для зменшення ваги архіву), але з повним пакетом метаданих: заголовок, опис, дата завантаження, канал, кількість переглядів, теги, всі доступні субтитри (включно з російськими і автоматично згенерованим), мініатюра.

Кожне відео отримало окрему папку, названу його ідентифікатором у YouTube. У папці є файл відео, файл субтитрів, файл опису, JSON з метаданими, мініатюра. Окремо порахував SHA-256 для кожного файлу і зібрав їх у манифест. Це означає одне: будь-яка майбутня перевірка може довести, що файл не модифікований після фіксації.

З 606 посилань повністю пройшли 526 відео. Решта або вже видалені автором, або приватизовані, або заблоковані за регіоном, або вікові обмеження. Усі ці статуси теж зафіксовані для кожного посилання видно, чому воно недоступне і станом на коли.

  • Етап другий – пошук згадок.

Окремий алгоритм пройшовся по всіх субтитрах, описах і заголовках 526 архівованих відео. Шукав сильні згадки ("Алабуга", "алабуга політех", офіційні написання), фонетичні варіанти (для випадків, коли автоматичні субтитри помилялись – "лабуга", "елабуга", "alavuga"), маркери просування ("поступать", "подать заявку", "зарплата", "турнир", "работа", "обучение", "бизнес-кэтс", "спонсор"), посилання на сайти коледжу, заявки, форми. Кожне знайдене входження – це одна згадка, прив'язана до конкретного таймкоду в конкретному відео.

На виході – 11 611 згадок у 396 відео від 320 унікальних каналів.

  • Етап третій – нормалізація в людське досьє.

З сирого масиву на 11 тисяч рядків доказова база перетворилась на структурований Excel-файл. У ньому: 849 доказових блоків (це згруповані за контекстом фрагменти), 448 пріоритетних кейсів для ручної перевірки, зведення по відео, перелік недоступних відео зі статусами, методологія, дисклеймери. Кожен пріоритетний кейс має таймкод, цитату з субтитрів, контекст довкола, посилання на канал, локальний шлях до файлу й хеш.

Я свідомо не доручав алгоритму вирішувати, що є рекламою "Алабуги", а що ні. Це робота журналістів, юристів, модераторів YouTube. Моє завдання було забезпечити, щоб у них було з чим працювати. Навіть якщо самі відео в інтернеті зникнуть.

І ось тут я хочу повернутись до дати. 28 квітня я завершив основну архівацію. 29 квітня російські блогери почали масово прибирати інтеграції (а деякі навіть і раніше). Якщо вони сподіваються, що видалення врятує – воно не врятує. Файли вже зафіксовані. Хеші вже пораховані. Цитати вже виписані з субтитрів – а субтитри й досі лежать у пакеті разом з оригінальним відео. Перезаливання нічого не змінює. Видалення нічого не змінює. Архів існує локально, синхронізовано в кілька місць, і його вже отримали відповідні структури.

Я не буду в цій статті називати конкретні канали. Кожен кейс має пройти ручну перевірку, і це робота правників, а не журналіста-одинака. Але типи контенту, які видно у фінальній таблиці, варто пояснити.

Перший тип – пряма рекламна інтеграція. Блогер у середині звичайного розважального відео переходить до сегмента про коледж. Розповідає про умови вступу, стипендії, сучасний кампус, можливості працевлаштування. У описі посилання на офіційний сайт або форму заявки. Іноді сегмент позначений як партнерський, іноді – ні (що окремо порушує правила, які зобов'язують позначати рекламу).

Другий тип – репортаж чи влог із кампусу. Блогер їде в Татарстан, фільмує лабораторії, спілкується зі студентами, показує гуртожитки. Це найдорожчий формат. Туди, ймовірно, заходять найбільші бюджети. У таких відео реклама не виглядає як реклама. Вона виглядає як обіцянка – "дивись, як можна жити".

Третій тип – кіберспортивні згадки. Блогер коментує турнір "Алабуга Політех Кап", показує в кадрі банер, читає вголос промокоди й посилання, інтегрує згадку в рамках стандартного спортивного контенту. Це найбільш завуальована форма.

Четвертий тип – підлітковий контент. Це найважче дивитись. У відео для аудиторії 14 – 18 років згадка «Алабуги» може бути вмонтована як «куди йти після дев'ятого класу» або «топ найкращих коледжів Росії». Глядач – старшокласник, який обирає, де навчатись. Йому не пояснюють, що в кампусі цього коледжу складають дрони, які летять по українських містах.

П'ятий тип – самі студенти на камеру. Окрема категорія, яка в архіві теж є: відео, де неповнолітні підлітки розповідають у соцмережах про свою роботу на виробництві. Це матеріал, що порушує одночасно правила YouTube щодо контенту з участю неповнолітніх і санкційний режим – бо демонструє безпосередню роботу на санкціонованому об'єкті.

Загальна картина. Ні в одному з цих типів контенту глядач, особливо молодий, не отримує жодного попередження про те, чим реально є "Алабуга". Її успішно подають як технологічний університет, лідер у робототехніці, кампус мрії, місце, де можна заробити більше, ніж батьки. Ніколи – як підсанкційну структуру, де щодня збирають дрони для війни.

Власне, у цьому і весь сенс кампанії. "Алабуга" не купувала рекламу свого коледжу. Вона купувала собі право виглядати "нормально".

Окрема тема, на якій я хочу бути обережним. У відкритих російських джерелах і в розмовах із людьми з рекламного ринку ходять оцінки, що окремі інтеграції з "Алабугою" на топових YouTube-каналах могли коштувати від сотень тисяч до кількох мільйонів рублів за відео. Цифри в діапазоні 5 мільйонів за одну інтеграцію я зустрічав. Я не маю в руках бухгалтерського документа, тому подаю це як оцінку, а не як підтверджений факт.

Але навіть без точних бюджетів масштаб кампанії очевидний.

Реклама "Алабуги" в російському YouTube існує щонайменше з 2021 року. З моменту, коли голова Татарстану Рустам Мінніханов особисто відкривав коледж під вивіскою "нових Ілонів Масків". Спочатку як освітній стартап. А після 24 лютого 2022 року як рекрутингова воронка для виробництва, яка з 2023-го займається складанням "Шахедів". 472 блогери в публічному списку. Сотні відео. Сумарна аудиторія в пів мільярда підписок. Кампанія, яка не зупинялась навіть під санкціями.

"Совпаденіє? Не думаю!" Так виглядає ресурсна, керована, багаторічна піар-операція з державним фінансуванням.

Це гроші, які платились не за освіту. Це гроші, які платились за легітимізацію військово-промислового підприємства в очах підлітків.

Тепер головне. Те, заради чого я взагалі писав цей текст.

Українська держава вже відреагувала на цю ситуацію публічно. У спільній заяві Міністерства закордонних справ і Міністерства молоді та спорту йшлося прямо: Росія дедалі активніше використовує кіберспорт як інструмент пропаганди та залучення молоді до свого військово-промислового комплексу. Відомства подякували Twitch за реакцію на "Алабуга Політех Кап" і поставили Google логічне питання чи готова YouTube застосувати той самий стандарт, який уже застосував Twitch.

Це питання не риторичне. У Google є розгорнута інфраструктура санкційного комплаєнсу для рекламних продуктів. У YouTube є правила, які зобов'язують авторів декларувати оплачені інтеграції. У платформи є механізми перегляду каналів, демонетизації, видалення відео, страйків і блокувань для системних порушників. Усі ці інструменти існують. Усі вони регулярно застосовуються до музичних правовласників, до політичної реклами, до медичної дезінформації.

Питання – чи будуть вони застосовані до реклами підсанкційного підприємства, дочірнього до російського ВПК?

І окремий пункт, який стосується вже не Google, а політичного рівня.

Google – американська компанія. ОЕЗ "Алабуга" – у списку OFAC SDN, найжорсткішому санкційному режимі США. За цим режимом американські особи й компанії не можуть надавати послуги санкціонованим структурам. У тому числі рекламні. Якщо багаторічна рекламна кампанія підсанкційного підприємства спокійно існує всередині продукту американської корпорації – це питання санкційного контролю і профільних комітетів Конгресу.

Ось чому ця історія має бути доведена не до того моменту, коли YouTube видасть пресреліз про "технічний перегляд". А до моменту, коли американські регулятори почнуть ставити Google ті самі питання, які зараз ставимо ми.

Я закінчу так, як починав. У мене було кілька днів, поки відео не почали зникати. Більшість із них я встиг зафіксувати. Доказова база існує. Вона передана в українські структури. Частина матеріалів вже в роботі. Вона також може бути використана для звернень до YouTube, Google, європейських регуляторів і західних партнерів.

Twitch показав, що так, можна реагувати швидко. Але також показав, що без постійного тиску реакція відкочується. Уже за кілька днів частину заблокованих стрімерів розблокували. Я вірю, що системна відповідь з'являється тільки тоді, коли є тиск, докази й політична воля.

З тиском та доказами тепер усе гаразд.

Лишається питання волі.

"Алабуга" три роки купувала собі право виглядати як нормальний коледж. Сотні російських блогерів – свідомо чи ні – це право продавали. YouTube – свідомо чи ні – цей продаж дозволяв. Тепер уся ця кампанія зафіксована: відео, таймкоди, цитати, файли, хеші, дати. І питання, яке тепер стоїть на столі, звучить просто.

Якщо платформа справді не знала, то нехай подивиться. Я допоможу. А якщо знала… Нехай пояснить, чому мовчала.