Для України вступ до Європейського Союзу – не лише зовнішньополітичний курс. Це стратегічна модель демократичного розвитку держави, шлях до сильніших інституцій і одна з ключових передумов довгострокової безпеки. Саме тому європейська інтеграція України стала окремим напрямом інформаційної війни, яку веде держава-агресор. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Зауважте Дрони, дефіцит палива і мовчання Кремля: як Путін приховує правду про війну, – NYT
Росія намагається зірвати євроінтеграцію України
Для Кремля успішна Україна в Європейському Союзі – це руйнування самої логіки російської імперської політики, яка десятиліттями будувалася на твердженні, що Україна нібито не здатна існувати як незалежна європейська держава, а її державність "штучна" або "неспроможна".
Саме тому Росія намагається дискредитувати не лише українську владу, окремі реформи чи рішення партнерів нашої держави. Її мета значно ширша – поставити під сумнів саму ідею європейського майбутнього України.
Цій темі присвячено спільне дослідження Центру протидії дезінформації та Європейської служби зовнішніх дій, оприлюднене до четвертої річниці отримання Україною статусу кандидата на членство в ЄС. Документ, що починається з передмов керівника Офісу Президента України Кирила Буданова та Високої представниці ЄС із закордонних справ і політики безпеки, віцепрезидентки Єврокомісії Каї Каллас, фіксує спільне розуміння загрози: російські інформаційні операції проти європейського майбутнього України є частиною ширшої війни проти демократії, безпеки та права народів самостійно визначати власне майбутнє.
Ключовий висновок цього дослідження принциповий: російські деструктивні інформаційні впливи не змінять вибір українського народу. Вони прагнуть сіяти сумніви, експлуатувати втому й страх, створювати інформаційний шум, але не здатні заперечити очевидне – українці свідомо обрали європейський шлях.
Саме тому Росія атакує не лише європейські прагнення України, а й довіру до конкретних кроків на шляху вступу до ЄС.
Ці атаки не є хаотичними. Мовиться не про окремі фейки, поодинокі заяви чи інформаційні вкиди, а про розгалужену систему впливу. У ній російські посадовці та офіційні комунікаційні канали формують базові наративи, які державні й афілійовані з державою медіа поширюють у публічному просторі, а анонімні телеграм-канали, мережі вебсайтів, псевдолокальні ресурси та псевдоексперти адаптують під різні аудиторії. Для штучного нарощування охоплення та створення ілюзії масової підтримки такі наративи додатково просувають через скоординовану неавтентичну активність у соцмережах.
Загальна мета цієї системи впливу – зробити так, щоб європейська інтеграція України асоціювалася не з безпекою, розвитком і модернізацією, а з ризиками, втратами, зовнішнім примусом і розчаруванням.
Як ворожа пропаганда налаштовує українців проти вступу в ЄС
Для української аудиторії Росія поширює кілька взаємопов'язаних наративів. Євроcоюз подається як нібито цинічний і корисливий актор, який "продовжує війну, керуючись власними інтересами". Деякі країни ЄС зображуються як держави з прихованими територіальними чи політичними намірами щодо України. Євроінтеграційні реформи подаються не як модернізація держави, а як нав'язаний ззовні контроль.
Будь-які труднощі на шляху реформ, дискусії про умови вступу або критичні оцінки з боку європейських посадовців використовуються для нав'язування висновку, що Україна "не готова" до членства, "не потрібна" ЄС або "несумісна" з ним.
У таких операціях пропагандисти не завжди створюють альтернативну реальність з нуля. Часто вони беруть реальні події, заяви чи проблеми й спотворюють їхній зміст.
Окрема заява європейського політика подається поза контекстом як "позиція всього ЄС". Дискусія про умови вступу – як нібито доказ відсутності перспективи членства. Технічні вимоги до євроінтеграційного процесу – як начебто примус з боку Брюсселя, а не частина модернізації держави. Деякі корупційні ризики чи управлінські проблеми – як доказ нібито системної неспроможності України відповідати європейським стандартам.
Саме тому напівправда часто небезпечніша за грубу брехню. Її важче розпізнати, бо вона паразитує на реальних подіях. Але мета залишається незмінною: не пояснити ситуацію, а підмінити висновок; не допомогти суспільству краще зрозуміти процес, а посіяти зневіру.
Як Росія псує репутацію України для європейської аудиторії
Для європейської аудиторії Росія використовує інші акценти, але переслідує ту саму стратегічну мету – послабити підтримку України та її європейської інтеграції. Україну намагаються показати як нібито проблему для ЄС: надто "дорогу", "корумповану", "нестабільну" й "ризиковану". Українських біженців зображують як "джерело злочинності" чи "соціальної напруги". Українське керівництво – як буцімто ненадійного партнера. Допомогу Україні – як "марнування грошей" європейських платників податків.
Окреме місце в російських інформаційних операціях посідає локалізація деструктивних наративів. Одні й ті самі меседжі адаптуються під конкретні країни, регіони, історичні травми й суспільні страхи.
Там, де можна "зіграти" на темі кордонів, російські ресурси вигадують фейкові територіальні претензії.
Чутливі історичні питання подаються як доказ нібито неможливості партнерства.
Там, де суспільства "втомлені" від війни чи економічної невизначеності, підтримка України подається як додатковий тягар.
Мета таких операцій – не лише зіпсувати імідж України, а й посилити політичний тиск на уряди держав ЄС. Зробити так, щоб підтримка України виглядала для європейських суспільств не як стратегічне рішення, спрямоване на захист усього європейського континенту, а проблема. Щоб розширення Євросоюзу сприймалося не як посилення Європи, а як ризик. Щоб європейські політики дедалі частіше були змушені виправдовувати необхідність підтримки України перед власними суспільствами.
Рекомендуємо Як Туреччина провалила євроінтеграцію і чому це важливо для України
Для цього Росія використовує широкий арсенал інформаційного впливу: сфабриковані повідомлення й маніпулятивні "розслідування", спотворені карти територій, підроблені документи та відео, імітацію відомих медіа, коментарі псевдоекспертів, мережі анонімних ресурсів, скоординоване неавтентичне просування контенту, а також матеріали, створені або змінені за допомогою інструментів штучного інтелекту.
Усе це дедалі менше виглядає як класичний набір фейків і дедалі більше – як намагання сформувати маніпулятивне інформаційне середовище, яке перевантажує аудиторію суперечливими повідомленнями, підриває довіру до офіційних джерел і створює ілюзію масового розчарування європейським курсом України як серед українців, так і в європейських суспільствах.
Війна за політичні рішення
Саме тому відповідь на такі деструктивні дії не може зводитися лише до спростування окремих фейків. Потрібна системна робота: виявлення інфраструктури впливу, пояснення суспільству реального змісту євроінтеграції, співпраця з міжнародними партнерами, взаємодія з цифровими платформами, санкційний і правовий тиск на ключових акторів російських інформаційних операцій.
Водночас принципово важливо зберігати межу між ворожим втручанням в інформаційний простір та аргументованою критикою. Демократична держава не повинна боятися дискусій про темпи реформ, корупційні ризики, складні переговори чи помилки в управлінні. Навпаки, такі дискусії є необхідною умовою функціонування сильних інституцій.
Однак російські інформаційні операції використовують ці теми не для того, щоб Україна стала сильнішою. Вони використовують їх, щоб підірвати довіру до самої ідеї українського європейського майбутнього.
Зрештою, європейська інтеграція України – не "подарунок від ЄС" і не "зовнішній сценарій". Це вибір українців, підтверджений Революцією Гідності, роками реформ, спротивом російській агресії та щоденною боротьбою за право жити у вільній країні.
Членство України в Європейському Союзі посилить не лише її. Воно зміцнить Європу, звузить простір для російського шантажу та зменшить можливості Росії нав'язувати імперську політику.
Саме тому захист європейського курсу України – не абстрактне комунікаційне завдання. Це частина нашої національної безпеки.
І саме тому Росія не зможе нас зупинити.